|
Покарання дітей: як можна карати, а як не можна?Якою б м'якою і люблячою мамою ви не були, без покарання у вихованні дитини ніяк не обійтися. Адже саме покарання показує дитині межі дозволеного, вчить стримувати свої бажання і рахуватися з оточуючими.
У Японії існує традиція: маленькій дитині дозволяється практично все! У нас - свій менталітет: без ляпанця або хорошою прочухана не обходиться жодна матуся. Де ж золота середина? Спробуємо розібратися. Усі психологи в один голос твердять: фізичні покарання не тільки неефективні, але навіть приносять шкоду дітям! Американські дослідження показали, що регулярні прочуханки здатні навіть викликати психічні та розумові відхилення у малюків. Тому домовимося відразу ж: ремінь - не метод виховання! Але що ж робити, якщо ви, не стримавшись, таки шльопнули свого малюка? Не варто впадати у відчай і лаяти себе, зізнайтеся: так, я погарячкувала, розлютилася, проте постараюся надалі такого не допускати.
Золоті правила покарання дітей- Для того, щоб вимагати, треба обумовити правила. Обговоріть зі своєю дитиною, що їй дозволено робити. а що - ні. Це можна зробити у вигляді своєрідного сімейного договору. Ви перераховуєте права та обов'язки дитини, потім проговорює, які конкретно покарання можуть її чекати в разі порушення договору. Важливо, щоб дитина погодилася дотримуватися цього договору.  - Чого ви хочете домогтися покаранням? Це найважливіше питання, яке ви повинні собі задати. Ви хочете, щоб малюк зрозумів, що він вчинив погано? Або ви хочете зіпсувати йому настрій (викликати плач, посваритися з ним)? - Дитина повинна розуміти, за що її карають. Інакше вона просто не зможе зробити правильні висновки з покарання. Наприклад, якщо вона балується за столом, скажіть їй приблизно таке: "Ти погано поводився під час обіду, тому я тебе караю". - Не більше одного покарання за один проступок! Якщо ви знову і знову позбавляєте малюка улюблених мультиків чи не пускаєте погуляти з друзями за те, що він у п'ятницю два тижні тому завинив, нічого, крім озлобленості з його боку ви не отримаєте. - Увага не на особистість, а на дії. Не можна говорити "Ти поганий, тому я тебе караю", треба сказати "Ти погано вчинив, за це понесеш покарання". Критикуйте не особистість, а конкретні негативні вчинки, інакше ви ризикуєте виростити закомплексовану, не впевнену в собі особу. - Не позбавляйте дитину своєї любові! Фраза "Я тебе не люблю", сказана мамою в запалі, може мати найнегативніші наслідки для майбутнього дитини! Ні в якому разі і ніколи не вимовляєте її при дитині. Скажіть так: "Я тебе люблю, але зараз ти мене засмутив". Дитина, навіть найзапекліший шибеник і непосида, повинна розуміти, що мама любить її безумовно. - Не принижуйте гідність дитини. Так, вона вчинила нерозумно, некрасиво, необдумано. Але не тому що вона - дурна, жадібна, товста і т.д. Ваша дитина тільки вчиться взаємодіяти з навколишнім світом, не дивно, що іноді вона помиляється. Це зовсім не привід вішати на неї принизливі ярлики або придумувати образливі прізвиська. - Згадайте себе в дитинстві: які слова чи вчинки батьків вас кривдили або ображали, а коли ви приймали покарання як належне? Намагайтеся не повторювати помилок своїх батьків. - Забувайте! Не варто нагадувати дитині про її провині через тиждень, місяць, півроку, особливо якщо вона більше так не поводиться. Найобразливіші слова батьків для дитини, у якої загострене почуття власної гідності: "Тільки дивись, не зроби такої же дурості, як тоді, пам'ятаєш?" Покаравши малюка, перегорніть сторінку .
| 
