|
У кожного народу - свої звичаї, свій менталітет і свої уявлення про виховання дітей. Щось може нам здатися зовсім дивним і неприйнятним, а деякі принципи і погляди ми можемо взяти на замітку. Раптом знадобляться?
Японія
У Країні висхідного сонця до процесу виховання дітей підходять дуже серйозно. Вікові межі чітко розділені, і кожна з них передбачає певне ставлення до дітей.
До 5 років до малюків ставляться як до королів, дозволяючи їм досхочу грати й пустувати. Навіть у дитячих садках є спеціальні кімнати, де хлопчики і дівчатка можуть розмальовувати стіни фломастерами! Разом з тим діти в Японії не схильні вередувати, вимагати розваги, домагатися нових машинок і ляльок. У місцевих малюків взагалі дуже мало іграшок та одягу - їх навчають задовольнятися тим, що є. Так що юні шибеники із задоволенням доношують одяг і дограють іграшками старших братів і сестер. Крім того, батьки розвивають у дітей фантазію, не беручи на спільну прогулянку іграшки, а навчаючи малюків грати з тим, що їх оточує (з дарами природи). У парку таке роздолля для уяви!
З 5 до 15 років маленьких японців вчать дисципліні і максимальній слухняності. Методи деколи застосовуються досить таки строгі. Але оскільки такий підхід - частина життя суспільства, частина системи, то і сприймається це дітьми нормально. До речі, в Японії є урок споглядання - коли цілий клас відправляється кудись за межі школи і діти вчаться бачити природу, відчувати і чути те, що відбувається навколо них. Чи не правда здорово?
Після 15 років до дітей ставляться як до рівних членів суспільства. Цікаво відзначити, що в Японії найнижча злочинність і один з найвищих рівнів життя у світі. Напевно не останню роль у цьому відіграє і виховання.
США
 Ми звикли говорити про американських громадян як про суспільство споживачів. І частка правди в цьому є. Адже місцеві мами у що б то не стало хочуть дати своєму чаду абсолютно все, що він захоче, скільки б ця річ не коштувала! Багато дітей вже в 4-5 років знають всі провідні марки і бренди в області дитячих товарів та іграшок. Щоденні хотіння не залишаються без уваги батьків, які поспішають задовольнити бажання малюків. Часом доходить до того, що гаражі в будинках американців завалені іграшками, які були придбані, щоб задовольнити секундну потребу дитини в цій речі.
З іншого боку, американці як ніхто інший намагаються з дитинства переконати своїх дітей у тому, що вони найкращі, найкрасивіші, найдостойніші, най-най. Виховати незалежну особистість - ось їх мета. Коли дитина робить промах, їй не забудуть висловити підтримку: «У тебе все вийде! Спробуй знову! Ти - переможець!» Погодьтесь, у нас часто чутна зовсім інша словесна реакція. (Хоча, і ментальність, і духовність у нас також інша - тож, напевно, все виправдано).
Швеція
У Швеції до дітей ставляться як до повноцінної особистості, у якої є свої права і обов'язки. І головне, що повинні забезпечити дитині батьки, це безпека. Саме тому шведи практикують спільний сон і не бачать в цьому нічого поганого. «Ви коли-небудь бачили дорослого шведа, сплячого зі своїми батьками?» - резонно запитують вони, коли хтось не розділяє їх поглядів. Шведи впевнені, що якщо у батьків немає часу на прояв любові і турботи протягом дня, то заповнити це можна тільки вночі, при спільному сні, який допомагає дитині знайти упевненість в своїх силах і навіть сприяє розвитку самостійності! І взагалі, на їхню думку, дитина - істота природна, і для повноцінного розвитку їй потрібна безпечне середовище.
А ще шведи, як і всі європейці загалом, славляться своєю толерантністю і терпимим ставленням до «не таких, як ти». У суспільстві немає жорстких розмежувань між здоровими та інвалідами, між людьми з традиційною і нетрадиційною орієнтацією. Взагалі будь-яка категоричність у поглядах не культивується, а виховуються лояльність і добре ставлення до людини.
Індія
Індійська мудрість говорить: «Щоб спілкуватися з іншими, використовуй своє серце». Цьому вони і вчать своїх дітей - через серце і світ емоцій сприймати навколишній світ. Таке ставлення стосується не тільки оточуючих людей, а й природи: нікого не ображати, бути добрим до всіх, не шкодити звірам, птахам і рослинам.
Індуси - мудрі батьки (хоча багато з них стають мамами і татами в дуже ранньому віці), ніколи не кричать на дітей, тим самим навчаючи нащадків стримувати емоції. Вони терплячі і поблажливі до дитячих витівок, розуміючи, що попереду їх чекає життя, повне випробувань.
У школі хлопчиків і дівчаток вчать не зубрити, а думати і міркувати. Міркують вони, до речі, на зовсім недитячі теми: «Ставлення до смерті», «Необхідність дисципліни» і так далі. Крім стандартних уроків в індійських школах є заняття з тренування пам'яті і уроки посмішки. Два рази на рік вся школа хвалить тих учнів, хто покращив свої результати порівняно з минулим місяцем.
У кожній країні превелика безліч особливостей ставлення до дітей. Найголовніше серед цього розмаїття - щира любов.
| 
