|
Чи потрібно віддавати дитину в дитячий садочок? Якщо так, то в якому віці? А якщо ні, то чи зможе ваше маля навчитися спілкуватися з іншими дітьми?
Універсального рішення "для всіх" ця проблема ця не має. І кожна сім’я має шукати свою відповідь, враховуючи особливості дитини, загальну сімейну ситуацію та якість тих дитсадків, в які маєте можливість віддати дитину.
Можливі два полярні варіанти:
1) перебувати з дитиною вдома до школи і мати обмежене спілкування, в основному з колом близьких;
2) з трьох років віддати дитину на цілий день до дитячого садочка — можуть бути серйозні ускладнення.
В першому випадку дитині може бути важко в подальшому звикати до спілкування з однокласниками і є ризик, що вона стане постійною жертвою маленьких нахаб, які є фактично в кожному класі. В другому — дитина, що змалку звила добиватися свого нахабством і силою, або, навпаки, підкорюватися чужому авторитетові і силі, може так і не навчитися вибудовувати конструктивні — в першу чергу дружні — відносини з однолітками.
Незаперечні плюси дитячого садочка: - дитина зможе спілкуватися і гратися зі своїми ровесниками;
- мама отримає можливість вийти на роботу;
- малюк буде брати участь у розвиваючих заняттях;
- дитина набуде певної побутової самостійності (навчиться сам повністю одягатися, звикне самостійно їсти).
Тобто, по суті, садок - це перша соціальна модель. Перебування в суспільстві сприяє подальшій адаптації в школі, покращення вміння спілкуватися з людьми.
 Проте дитячий садок, принаймні типовий, має й мінуси
1. Зазвичай діти, проводячи більшу частину дня без мами і інших близьких, переживають відчуття емоційної незахищеності. Дитина постійно потребує оточення емоційного тепла, любові і підтримки. І самев цьому аспекті дитячий садок не замінить сім’ю — адже вихователі, якими б хорошими вони не були, не зможуть полюбити всіх і одразу.
2. Значна частка дітей психологічно перевтомлюються від неможливості побути наодинці і займатися улюбленими справами. Як результат, вони "втомлюються" від дитячого садка, в них зникає бажання його відвідувати і частішають захворювання.
3. Негативний досвід спілкування з ровесниками. Це стосується в першу чергу дошкільних закладів на території України. Вихователю важко працювати з переповненими групами, одночасно намагаючись чомусь навчити та ще й увагу приділяти взаєминам в дитячому колективі. Конфліктів важко уникнути: один штовхнув, в іншого забрали улюблену іграшку, а хтось вже встиг розказати про образу вихователеві. Такі стосунки не рідкість в повсякденному житті, проте, якраз з такою ситуацією дитині ліпше зіткнутися пізніше (наприклад, в школі). З точки зору психологів, в семи-восьми річному віці дитина вже може ставитися до поведінки оточуючих її людей більш усвідомлено і не копіювати негативні способи спілкування.
4. Обов’язкові розвиваючі заняття у багатьох дітей, перш за усе у тих, хто справляється з завданнями не найкращим чином, — викликають активне небажання вчитися.
Кращими для розвитку малюка різні проміжні варіанти. Наприклад, водити дитину до дитячого садка з чотирьох або п’яти років, і спочатку лише на півдня, і, тільки у випадку, якщо дитині подобається і приносить задоволення перебування в садочку, подовжувати її перебування там до повного дня. Або по можливості знайти дитсадок з малою кількістю дітей в групі (6-7 на одного вихователя).
В ідеалі, дитині вистачає бути в дитячому садку не багато часу: від одної-двох годин і до півдня. Тобто, оптимальний для розвитку дитини дитячий садок може бути зовсім не схожим на ту узвичаєну в побуті установу, яка вельми зручна для мам, що працюють.
Зверніть увагу на темперамент своєї дитини, адже в деяких випадках краще запланувати зустріч із дитячим садком у старшому віці.
Найлегше адаптуються дітки-сангвініки: вони швидко звикають до нових облич в колективі і до дорослих, легкі в спілкуванні і "на підйом", веселі, більшу частину часу в гарному настрої - для них садок якраз рекомендований, так би мовити.
Більш-менш адаптуються до дитсадка діти з флегматичним темпераментом. Як і у сангвініків, у них сильна нервова система, вона легко витримує адаптаційні навантаження - плюс до всього вони більш спокійні, поступливі і посидючі, а отже - ще більш улюблені вихователями, ніж непосиди-сангвініки. Єдиний мінус флегматиків - вони можуть здобути славу "гальмів", але це лише в тому випадку, якщо вихователька трапилась молода, активна і мало знає дитячу психологію.
А якщо вихователька - "пані у віці" або просто схожа за темпераментом з дитиною, у такому випадку флегматик буде її улюбленцем.
Непросто доводиться меланхолікам. У цих діток слабенька нервова система, яка погано справляється з навантаженнями у вигляді необхідності адаптуватися в середовищі дітей і до вимог чужих дорослих, такі діти часто плачуть, рідко коли можуть поділитися з дорослими своїми проблемами.
Проблематично в садку і дітям-холерикам, але особливо катастрофічно перебування в групі дітей з гіперактивністю. Такі діти конфліктні, імпульсивні, гарячі, часто б'ються, часом взагалі неконтрольовано і невмотивовано агресивні; все гублять (і губляться самі), забувають і плутають, їм важко сконцентруватися. Тож якщо у вашої дитини є проблеми неврологічного характеру, треба підійти до рішення про дитячий садок з особливою уважністю.
Найголовніше призначення дитсадка в тому, щоб дати дитині можливість спілкуватися і гратися з однолітками. І яким би гарним не був дитячий садок, не допускайте непоправної помилки - не вважайте, що він замінює сім'ю.
| 
