Чи можна народити дитину «для себе»?
В рубрику "Запитання священику" православного журналу "Фома" часто надходять запитання від дівчат, жінок, які стосуються невдалого, на думку читачок, життя. І все частіше ставиться питання про можливість скрасити свою самотність народженням дитини.
Журнал попросив детально відповісти на один з цих листів психотерапевта і священика.
«Привіт! Хотіла б задати дуже особисте питання. Довгий час я живу зовсім одна, у мене не склалися стосунки, я не змогла створити сім'ю. А час іде, мої біологічні годинники проходять, йде час, коли я могла б не тільки створити сім'ю, але головне — народити дітей. Якщо мені не вдалося створити сім'ю, то можу я хоча б народити дитину для себе? Мені здається, це наповнить моє життя, у мене з'явиться людина, про яку я буду піклуватися. І з часом, на старості років зі мною хтось буде поруч, і мені буде не так самотньо і сумно».
"Для себе" чи "для дитини"?Відповідає Костянтин Ольховий, лікар-психіатр, психотерапевт:
Скажу відразу, що проблема звучить в самому формулюванні питання, а саме у Ваших словах «народити для себе». У цієї проблеми є кілька аспектів, які важливо зрозуміти.
Перший — це «психологічна засідка», яка полягає в аморальному посланні: у що б то не стало дістати іграшку.
Другий аспект. Діти в нашому житті — явище тимчасове. Вони до нас приходять, а потім від нас йдуть, щоб створити свої сім'ї, побудувати своє життя. Наше завдання — зуміти їх відпустити.
Ваше формулювання «дитина для себе» — хибне.
Рано чи пізно дитина піде в своє життя. А якщо цього не відбудеться, буде горе і трагедія для кожного з вас. Найбільша небезпека — розглядати дитину як власність. Зрозумійте, дитина — це не річ, це суб'єкт, це жива душа зі своїм життям.
І про «склянку води в старості» — це не про фізичну дію, а про те, хто буде мене емоційно обслуговувати. Це означає, що дитина від початку розглядається як емоційний раб, а не як самостійна особистість. Це влада господаря над рабом.
Якщо слідувати такий логіці, то виходить, що дитині заборонено що завгодно, вона ж для мами, вона же об'єкт! У цьому випадку дитина позбавляється не те що права на життя, але навіть на смерть. Уявіть, що дитина мріє стати льотчиком-випробувачем, а мама каже: «Я ж тебе не для цього ростила, щоб ти постраждав на випробуваннях!»
Третій аспект в цьому питанні — глобальний міф про обов'язок дітей перед батьками. Те, що отримала дитина від дорослого, вона, будучи дорослим, не може віддати дорослому. Єдиний спосіб віддати борг своїм батькам — віддавати те, що ви можете, своїй дитині. Передача в ланцюзі поколінь йде тільки в один бік. Тобто свої борги наші діти віддають нашим онукам. Все інше — брехня і ілюзія, які призводять до плачевних результатів. Безумовно, таке може бути в будь-якій сім'ї, а не тільки коли жінка одна.
Так що ж робити? Насамперед, Вам потрібно чесно відповісти собі на питання: що я розумію під словами «дитина», «сім'я»?
Що конкретно потрібно мені? «Я хочу, щоб у мене хтось був, хочу скрасити свою самотність» або «Я хочу дитину заради дитини, і неважливо — народити або усиновити?
Хочу, щоб з'явилася ще одна людина, якій я зможу дати щось, що потім вона понесе у світ і передасть далі»?
Важливо зрозуміти, що сама ідея народити для себе — це спроба зовнішнім способом вирішити внутрішню проблему. Виходить такий наївний дитячий локус контролю, тобто прагнення приписувати свої успіхи або невдачі тільки зовнішнім факторам: народжу для себе дитину, і все моє життя зміниться. Як показує практика, не зміниться. Найчастіше з народженням дитини глибинні невирішені проблеми лише поглиблюються. І в підсумку жінка вибудовує нездорові стосунки зі своєю дитиною. Безумовно, винятки бувають, але вкрай рідко.
Головне, що Вам потрібно чітко зрозуміти, що «хочу народити для себе» — це помилкова міфічна ідея, яка не може стати вирішенням проблем. У формулюванні Вашого питання, а саме в словах «для себе», ховається серйозна проблема, що вимагає тривалої, кропіткої роботи, бажано — з психотерапевтом або психологом
Дуже можливо, що в результаті внутрішньої роботи будуть прийняті певні рішення, зміниться життя, можливо, з'явиться сім'я, а може, навпаки, прийде усвідомлення: я хочу піклуватися про когось, але сім'я не потрібна. Тоді можна піти в соціальну сферу або волонтерство.
І ще дуже важливий момент, про який скажу не тільки як психотерапевт, але і як християнин.
Коли ми просимо про щось Бога, то часто забуваємо, що від нас теж очікуються дії.
Безумовно, важливо просити допомоги в Бога, але не менш важливо розвинути в собі вміння бачити цю допомогу і приймати її, уміння діяти, а не чекати.
На жаль, про душевно-духовну роботу людини над собою сьогодні говорять мало, а вона не зводиться тільки до посту і молитви. Наше основне завдання тут — ростити свою душу і спрямовувати її до Бога.
Поза шлюбомВідповідає протоієрей Федір Бородін, настоятель московського храму святих безсрібників Косми і Даміана на Маросейці
Мені здається, Ви самі прекрасно розумієте: щоб народити дитину поза шлюбом, Вам доведеться порушити сьому заповідь — вступити в зв'язок з людиною, що не є Вашим чоловіком.
І цей тяжкий гріх відлучить вас від Причастя, тобто — від Церкви, досить надовго.
Немає жодної благої справи, яке виповнилася б і відбулася через тяжкий гріх. Зрозумійте, з цього зараженого джерела буде витікати ріка життя Вашої дитини, навряд чи Ви будете тішитися і радіти, коли ця людина виросте. Тому я не радив би Вам обирати такий шлях.
Дівчина-християнка не може йти до створення сім'ї тим шляхом, яким, на жаль, часто йде звичайна молода жінка сьогодні, коли спочатку передбачаються тілесні стосунки. Шлюб, який іноді створюється після такого зв'язку, нерідко розпадається.
Тому і шлюб сам по собі не є джерелом щастя — він може стати джерелом щастя тоді, коли людина правильно в ньому живе.
І якщо Господь так влаштував Ваше життя, що Ви залишилися одна, треба нести цей хрест. Це дуже важко, страшно важко.
Але згадайте слова апостола Павла до Галатів: ...не бажаю хвалитися, хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, яким для мене світ розп'ятий і я для світу. І це каже апостол Павло, якій багато разів був Христос, який бачив рай, бачив величезну кількість чудес, мав одкровення Боже! І він каже, що йому нічим похвалитися перед Богом, нічого Йому показати, крім страждань, які він взяв і переніс. А страждань у його житті було багато — він, до речі, теж був самотній.
Що ж робити в такій ситуації? Як діяти, щоб подолати самотність?
Я можу порадити Вам два шляхи.
Ось перший. Якщо Вам дійсно потрібна дитина — задумайтесь про усиновлення. Скільки дітей мріють про те, щоб у них з'явилася мати або батьки! Ви не уявляєте, як їм боляче, як їм важко. Подаруйте щастя дитині, яку зрадили батьки. Її треба просто відігріти, вилікувати від цієї страшної травми. Адже вона живе, і їй здається, що весь світ — це одна велика зрада. Тато і мама повинні бути, а їх нема, вони десь там живуть своїм життям і не знають, що є маленька людина, яка готова їх любити.
Раджу Вам подивитися дуже хороший фільм «Свої діти» з Олексієм Серебряковим і Оленою Бабенко. Сюжет фільму якраз оповідає про усиновлення дитини, там є чудові слова: «Будь-яка дитина, яку ти любиш, — твоя». Особливо щира і чесна акторська гра вийшла у Серебрякова, напевно, йому допоміг власний досвід: він сам виховує двох усиновлених дітей.
Звичайно, підготовка до такого важливого кроку займе час і сили. Необхідно буде пройти спеціальні курси з усиновлення, зібрати документи, взагалі відчути, чи зможете Ви зробити такий важливий крок.
У Москві, наприклад, є чудова православна школа прийомних батьків при Марфо-Маріїнському монастирі. Крім стандартної програми, Ви зможете зустрітися з тими сім'ями, які вже виховують прийомних дітей, поспілкуватися і порадитися зі священиком з цього питання. Існують і онлайн-курси для майбутніх прийомних батьків, які можна пройти дистанційно і отримати всю необхідну інформацію, навички, підготовку. Займіться цим питанням, випробуйте себе, свої сили.
Спробуйте просто приходити в дитячий будинок допомагати, читати щось дітям, гратися з ними.
Звичайно, розкрити тему про усиновлення досить складно в одній відповіді. Це зовсім інша, велика розмова.
Другий шлях. Якщо Ви розумієте, що на усиновлення у вас немає сил (адже це складний шлях, рівносильний подвигу!), тоді спробуйте взяти участь в допомозі тим, кому складно і важко, наприклад, багатодітним сім'ям або одиноким матерям з дітьми. Придивіться у себе на парафії, познайомтеся, подружіться, і побачите, хто дійсно потребує реальної, конкретної допомоги. Багатодітним сім'ям дуже важко: батьки працюють цілодобово, і все це лягає на плечі матері. Познайомтеся, домовтеся і прийдіть один, два рази в тиждень, допоможіть безкоштовно: зваріть борщ на два дні, начистіть на наступний день картоплю, зробіть фарш, приберіть будинок, відправте маму просто поспати, відпочити — зробите добру справу.
Служити іншій людині, іншим людям — це вже джерело блаженства.
Є такі слова Христа, які апостол Павло говорить: "Блаженніше давати, ніж брати" (Діян. 20:35). Принцип такий: якщо ти віддаєш, ти можеш стати святим і щасливим. А якщо ти береш, то ти не можеш стати щасливим.
І ще згадайте слова Христа з Євангелія від Марка: "Бо Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, але щоб послужити".... Тому якщо людині самотньо і страшно, і важко, то треба знайти, кому служити. | 
