Один селянин, після торговиці, зайшов до ресторану, який полюбляла місцева публіка. У ресторані було повно людей. Селянин знайшов собі місце за столом, де вже сиділи кілька людей, і замовив у кельнера якусь страву. Коли той приніс замовлення, селянин склав долоні і помолився. Його сусіди за столом спостерігали за ним з цікавістю, що була змішана з доброю долею іронії. Один із молодистравків запитав: — Вдома ви так само поводитеся? Справді, всі молитеся? Селянин, спокійно споживаючи їжу, відповів: — Та ні, у нас є й такі, що не моляться. Молодик зухвало засміявся: — Ах, так? Ну і хто не молиться? — Ну, мої корови, мій осел, мої свині...