Довіритися Богові
Уривок з книги «Життя, написане від руки. Щоденник петербурзького священика», 2009 р. Автор - Священик Костянтин Пархоменко
Світланка15 лютого 2008
Стільки людського страждання, і так мало слів, щоб пояснити, втішити.
Розмовляємо з жінкою. Сорок днів тому у неї сталася трагедія - розбилися на машині чоловік і двоє дітей - хлопчик восьми років і десятирічна дівчинка. Показує фотографії, надзвичайно красиві діти. З нею - маленька чотирьох років, Світланка. Говорить про те, що в цьому житті її тримає тільки ця дівчинка, тільки заради неї і живе.
Чотири роки тому чоловік через наклеп опинився під слідством, сидів в камері кілька місяців, потім вибачились і випустили. Ця жінка була одна з двома дітьми, крутилася, заробляючи на життя, і ось вона дізнається, що вагітна. Чи вийде чоловік, або його засудять і він буде сидіти в тюрмі?.. Як жити?.. Була думка про аборт, але вирішили з чоловіком довіритися волі Божій і залишити дитину.
Ось народили. Як назвати? Довго не могли вибрати ім'я, і раптом чує уві сні голос: «Світланою». Прокинулася і каже: «Назвемо дівчинку Світланою». Так і зробили.
«І ось зараз, - каже В., - Світланка виявилася для мене світлом у віконці, світлом, який тільки і світить мені в моїй пітьмі, тільки і тримає мене...»
У такій ситуації недоречно навіть втішати... І як взагалі примиритися з такими речами?.. Але як безсумнівно, що Бог знав, що станеться. І дав дитину на втіху, і навіть втішне ім'я підказав.
Як мало в нас цієї довіри Богу, але ж без сумніву, що Він все знає, треба лише навчитися Йому довіряти. Довіряти, навіть якщо не розуміємо...
І як часто розповідають (і по своєму житті багато разів переконався), що Бог насправді не байдуже спостерігає за нами, а бере участь у нашому житті.
ГодувальникЮлія Лінд розповіла: жила одна бідна старенька, біля якої нікого не було, хто б підтримав її в старості. Але колись було у неї семеро синів. Прогодувати їх було важко, і коли вона дізналася, що носить в собі восьму дитину, то покликала бабку-повитуху і та витравила плід. Після цього їй приснився сон, який назавжди врізався в пам'ять: ніби біжить біля неї хтось маленький, як щеня, плутається в ногах. Вона його відштовхує, а ця «істота» говорить: «Мама, навіщо ти мене вбила? Я твій годувальник». Та йому відповідає: «Який ти годувальник, он у мене семеро молодців». - «Ні, я твій годувальник».
Через кілька років епідемія холери скосила одного за іншим її синів. І довелося цій жінці доживати свій вік на самоті, жебраючи. І стало їй ясно, що саме ця дитина і могла бути її годувальником.
Онкологія і народження дитиниАбо ситуація з В. Його дружина народила дитину і незабаром знову завагітніла. Зажурилися, бо ніде жити, немає грошей. Але довірилися Богу. Через кілька років у нього онкологічне захворювання. Пройшов через страшні курси опромінення, хіміотерапії. І видужав, але дітей, сказали лікарі, більше мати не можна.
І тоді зрозумів, чому Бог тоді дав відразу двох дітей: якби вони почекали, так і залишилися б з однією дитиною.
Постійно такі історії. Як нам навчитися довіряти, просто довіряти Богу і приймати все, що Він дає!..
| 
