|
 Лев Давидович Ландау (22 січня 1908, Баку — 1 квітня 1968, Москва) — радянський фізик, академік АН СРСР (обраний у 1946). Член академій наук Данії, Нідерландів, Американської академії наук і мистецтв (США), Французького фізичного товариства, Лондонського фізичного товариства і Лондонського королівського товариства.
Біографія
Народився в сім'ї інженера-нафтовика. У чотирнадцять років вступив до Азербайджанського державного університету імені Кірова (Бакинського університету), де навчався одночасно на двох факультетах: фізико-математичному і хімічному. Після закінчення Ленінградського університету (1927 р.) — аспірант Ленінградського фізико-технічного інституту. У 1927 р. був відряджений у Данію до Нільса Бора, в Англію і Швейцарію. У 1932 р. очолив теоретичний відділ Українського фізико-технічного інституту в Харкові. З 1937 р. в Інституті фізичних проблем АН СРСР.
Академік Ландау, Дау (так кликали його близькі друзі і колеги), вважається легендарною фігурою в історії радянської і світової науки. Квантова механіка, фізика твердого тіла, магнетизм, фізика низьких температур, фізика космічних променів, гідродинаміка, квантова теорія поля, фізика атомного ядра і елементарних часток, фізика плазми — ось далеко не повний перелік галузей, які в різний час привертали увагу Ландау. Про нього говорили, що у «величезній будівлі фізики XX ст. для нього не було замкнених дверей».
 Надзвичайно обдарований математично, Ландау, жартома, говорив про себе: «Інтегрувати навчився років в 13, а диференціювати умів завжди». Закінчивши в 1927 р. фізичне відділення Ленінградського університету, Ландау став аспірантом, а надалі співробітником Ленінградського фізико-технічного інституту, в 1926—1927 роках опублікував перші роботи з теоретичної фізики. З 1929 р. Ландау провів півтора роки за кордоном в наукових центрах Данії, Англії і Швейцарії, де працював разом з провідними фізиками-теоретиками, в тому числі з Нільсом Бором, якого відтоді вважав своїм єдиним вчителем.
Рятуючись від процесу, що почався в Харкові над фізиками, в 1937 р. Ландау прийняв запрошення Петра Капіци обійняти посаду керівника теоретичного відділу Інституту фізичних проблем (ІФП). Але в 1938 р. Ландау заарештовують за антирадянську агітацію. У в'язниці він провів рік і був випущений завдяки героїчному втручанню Капіци, який взяв Ландау «на поруки». Після звільнення, до самої смерті в 1968 р., Ландау був співробітником ІФП.
7 січня 1962 р. на шляху з Москви до Дубну, Ландау потрапив у автомобільну аварію. Внаслідок серйозних поранень він перебував протягом 3 місяців у комі. Фізики всього світу брали участь в порятунку життя Ландау. Було організоване цілодобове чергування в лікарні. Медикаменти доставлялися літаками з країн Європи і з США. Внаслідок цих заходів життя Ландау вдалося врятувати, незважаючи на дуже серйозні поранення.
Після аварії Ландау практично перестав займатися науковою діяльністю. На думку деяких фізиків, внаслідок аварії він втратив свої розумові здібності. Однак на думку його дружини і сина, Ландау поступово повертався до свого нормального стану і в 1968 р. був близький до поновлення занять фізикою.
Ландау помирає через декілька днів після операції по усуненню непрохідності кишечника. Смерть наступила внаслідок закупорки артерії тромбом. Дружина Ландау в своїх мемуарах висловила сильні сумніви в компетентності деяких лікарів, які лікували Ландау, особливо лікарів зі спецклінік, де лікувалося керівництво СРСР. Наукова діяльність
 Наукова спадщина Ландау так велика і різноманітна, що навіть важко уявити, як могла встигнути це зробити одна людина всього за 40 років. Він розробив теорію діамагнетизму вільних електронів — діамагнетизм Ландау (1930), разом з Євгеном Ліфшицем створив теорію доменної структури феромагнетиків і отримав рівняння руху магнітного моменту — рівняння Ландау-Ліфшиця (1935), ввів поняття антиферомагнетизму як особливої фази магнетика (1936), вивів кінетичне рівняння для плазми у випадку кулонівської взаємодії і встановив вигляд інтеграла зіткнень для заряджених часток (1936), створив теорію фазових переходів другого роду (1935—1937), уперше отримав співвідношення між густною рівнів у ядрі і енергією збудження (1937), що дозволяє вважати Ландау (поряд з Хансом Беті і Віктором Вайскопфом) одним з творців статистичної теорії ядра (1937), створив теорію надплинності гелію II, поклавши тим самим початок створенню фізики квантових рідин (1940—1941), спільно з Віталієм Лазаревичем Гінзбургом побудував феноменологічну теорію надпровідності (1950), розвинув теорію фермі-рідини (1956), одночасно з Абдусом Саламом, Тзундао Чі й Чженьнін Янгом і незалежно від них запропонував закон збереження комбінованої парності і висунув теорію двокомпонентного нейтрино (1957). За піонерські дослідження в галузі теорії конденсованих середовищ, зокрема теорії рідкого гелію, в 1962 році Ландау була присуджена Нобелівська премія з фізики. Величезною заслугою Ландау є створення радянської школи фізиків-теоретиків, до складу якої входили такі вчені як, І. Я. Померанчук, І. М. Ліфшиць, Є. М. Ліфшиць, О. О. Абрикосов, А. Б. Мігдал, Л. П. Питаєвський, І. М. Халатников, Ю. М. Каган. Науковий семінар, яким керував Ландау, що вже став легендою, увійшов в історію теоретичної фізики.
Ландау є творцем класичного курсу теоретичної фізики (спільно з Євгеном Ліфшицем). «Механіка», «Теорія поля», «Квантова механіка», «Статистична фізика», «Механіка суцільних середовищ», «Електродинаміка суцільних середовищ», а все разом багатотомний «Курс теоретичної фізики», який перекладений багатьма мовами і досі поціновується студентами-фізиками.
Коротка хронологія життя і діяльності 22 січня 1908 — в Баку в сім'ї Любові Веніамінівни і Давида Львовича Ландау народився син Лев. 1916 −1920 - навчання в гімназії. 1920 — 1922 - навчання в Бакинському економічному технікумі. 1922 — 1924 - навчання в Азербайджанському державному університеті. 1924 - перехід на фізико-математичний факультет Ленінградського державного університету. 1926 — поступив до позаштатної аспірантури Ленінградського фізико-технічного інституту. -Участь у роботі V з'їзду російських фізиків у Москві (15-20 грудня). -Публікація першої наукової роботи Ландау «До теорії спектрів двоатомних молекул». 1927 — закінчення університету (20 січня) і вступ до аспірантури Ленінградського фізико-технічного інституту. 1929 — півторарічне наукове відрядження для продовження освіти до Берліну, Геттінгену, Лейпцігу, Копенгагену, Кембріджу, Цюріху. березень 1931 — повернення на Батьківщину і робота в Ленінграді. серпень 1932 - перехід до Харкова завідуючим теоретичним відділом Українського фізико-технічного інституту (УФТІ). 1933 - призначення завідуючим кафедрою теоретичної фізики Харківського механіко-машинобудівного (нині політехнічного) інституту. Читання курсу лекцій на фізико-математичному факультеті. 1934 — присвоєння Л. Д. Ландау ступеня доктора фізико-математичних наук без захисту дисертації. 1935 — читання курсу фізики в Харківському державному університеті, завідування кафедрою загальної фізики ХДУ. Присвоєння звання професора. 1936—1937 — створення теорії фазових переходів другого роду і теорії проміжного стану надпровідників. 1937 — перехід на роботу в Інститут фізичних проблем в Москву (8 лютого). 1938 — арешт (27 квітня) 1939 — звільнення з в'язниці завдяки втручанню П. Л. Капіци (29 квітня). 1940 — 1941 - створення теорії надтекучості рідкого гелію. 1941 - Створення теорії квантової рідини. 1946, 30 листопада — обрання дійсним членом Академії наук СРСР. Присудження Сталінської премії. 1946 — створення теорії коливань електронної плазми («загасання Ландау»). 1948 — видання «Курсу лекцій по загальній фізиці» (Видавництво МДУ). 1949 — присудження Сталінської премії. 1950 — розробка теорії надпровідності (спільно з В. Л. Гінзбургом). 1951 — обрання членом Датської королівської академії наук. 1953 — присудження Сталінської премії. 1954 — присудження звання Героя Соціалістичної Праці. - публікація (спільно з А. А. Абрікосовим, І. М. Халатниковим) фундаментальної праці «Основи електродинаміки». 1955 — видання «Лекцій по теорії атомного ядра» (спільно з Я. А. Смородінським). 1956 — обрання членом Королівської академії наук Нідерландів. 1957 — створення теорії Фермі-рідини. 1959 — Л. Д. Ландау пропонує принцип комбінованої парності. 1960 — обрання членом Британського фізичного товариства, Лондонського Королівського товариства, Національної академії наук США, Американської академії наук і мистецтв. - присудження премії Фріца Лондона. - нагородження медаллю імені Макса Планка (ФРН). 1962 — автомобільна аварія по дорозі в Дубну (7 січня) - Ленінська премія за цикл книг по теоретичній фізиці (спільно з Е. М. Ліфшицем)(квітень). - Нобелівська премія по фізиці за «піонерські роботи в галузі теорії конденсованих середовищ, особливо рідкого гелію» (листопад). 1968, 1 квітня, 21 година 50 хвилин - Лев Давидович Ландау помер. Похований в Москві на Новодівочому кладовищі (ділянка №5). Нагороди, премії
 Указом Президії Верховної Ради СРСР (з грифом «Не підлягає опублікуванню») від 4 січня 1954 року за виняткові заслуги перед державою при виконанні спеціального завдання Ландау Леву Давидовичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».
У 1962 році за піонерські дослідження конденсованих середовищ, особливо рідкого гелію Лев Ландау був удостоєний Нобелівської премії з фізики.
Нагороджений трьома орденами Леніна (1949, 1954, 1962), орденом Трудового Червоного Прапора (1945), орденом «Знак Пошани» (1943), медалями.
Лауреат Ленінської премії (1962), Сталінських премій (1946, 1949, 1953).
Пам'ять
 У Баку, на будинку, в якому жив до 1924 року Л. Д. Ландау, встановлена меморіальна дошка.
У 2008 році Банк Росії і Національний банк України випустили в обіг пам'ятні монети присвячені 100-річчю з дня народження Лева Давидовича Ландау.
16 вересня 2010 року Укрпошта ввела в обіг поштовий блок № 86 "Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут». 125 років" з одинадцяти марок з купоном: «Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут. Ландау Л.Д. (1908-1968)» (№ 1060).
| 
