 Матір Божа Гвадалупська (ісп. Nuestra Señora de Guadalupe) — образ Богородиці. Свята покровителька Мексики, найшанованіша святиня Латинської Америки.В Католицькій церкві образ шанують як нерукотворний.
Місцезнаходження: Базиліка Діви Марії Гвадалупської, Мехіко, Мексика.
День свята — 12 грудня (національне свято Мексики).
Ім’я
За легендою, Богородиця під час з'явлення говорила ацтекською мовою науатль і сама назвала себе — Діва Марія Гвадалупська. Існує декілька версій, чому саме така назва:
· Назва походить від іспанської Діви Марії Гвадалупської (Virgen de Guadalupe). Статуя Богородиці знаходиться в муніципалітеті Гуадалупе (Іспанія) і є покровителькою автономного співтовариства Естремадура. Христофор Колумб після свого першого плавання (1492-1493) дякував Богородиці Гвадалупській за відкриття. Ернан Кортес був родом з Естремадури.
· Слово Guadalupe [ɡwaðaˈlupe] — це спотворене іспанцями ацтекське слово Coatlaxopeuh («та, що розчавлює змія»).
· Слово Guadalupe [ɡwaðaˈlupe] — це спотворене іспанцями ацтекське слово Tequatlanopeuh («та, якої походження є на вершині скелястих гір»).
· Слово Guadalupe [ɡwaðaˈlupe] — це спотворене іспанцями ацтекське слово Tequantlaxopeuh («та, яка виганяє того, хто нас пожирає»).
 Опис Гвадалупської Богородиці на образі
Зріст Богородиці на плащі становить 143 сантиметрів і зображує молоду жінку, приблизний вік якої 18 - 20 років.
Її обличчя темне, овальне, передає глибоке занурення у молитву.
Її лице приємне, свіже, доброзичливе, відображає любов і ніжність, а також велику силу.
Руки Діви Марії мають невеликі відмінності: права – світліша, а ліва – темніша. Церква вважає це символом єдності між расами.
Довге незбиране волосся вільно спадає донизу, що в ацтеків було ознакою благодатної жінки з дитиною в утробі.
Вона вагітна. Про це свідчить збільшена форма живота, що відповідає вагітності майже в завершальній стадії.
Богородиця стоїть в центрі місяця – вона покровителька Мексики (за версією відомого перекладача з науатль Мігеля Леон-Портілья (Miguel León-Portilla) слово Mexico означає "в середині місяця” і походить від ацтекських слів Me-tztli ("Місяць”), Xi-ctli ("середина, пуп”) та Co ("в”)).
Блакитна накидка та рожева туніка – символи неба і землі. Ангел тримає їх руками – символ об’єднання неба і землі; вказує на те, що дане об’явлення прийшло з небес на землю через ангела.
Ангел – символ ацтекського воїна-орла, що в свою чергу вказує на Хуана Дієго Куаухтлатоатцина (Cuauhtlatoatzin означає "орел, який говорить” або "той, що говорить як орел”). Положення його голови та широко розплющені очі вказують на те, що він готовий уважно сприймати все, що бачить і чує. Крила мають багатокольорове забарвлення, що схоже на забарвлення птаха Tzinizcan. За легендою, саме ці птахи співали, коли з’явилася Богородиця.
 На туніці, навпроти лона Діви Марії розташована чотирьох пелюсткова квітка Науі Оллін (Nahui Ollin). Це найважливіший символ на іконі. В культурі науатль Nahui Ollin (квітка Cонця) означає фундаментальні речі – центр всесвіту, рух, повнота життя, життєдайна енергія Сонця, чотири сторони світу. Символ вказує - Діва Марія носить в своєму лоні того, хто дає життя іншим, Бога. На туніці також зображена восьми пелюсткова квітка – символ з’єднання Венери з Сонцем (для ацтеків ця подія означала повноту і поєднання божественних символів Сонця (бог Тонатіу, риси якого пізніше увібрав Уїцилопочтлі) та Венери (бог Кетцалькоа́тль)).
Наукові дослідження образу Гвадалупської Богородиці
Наука не перестає дивуватися відкриттями стосовно образу Гвадалупської Богородиці.
1. Довговічність тканини.
Тканина плаща надзвичайно груба, що зовсім не сприяє малюванню на ній. Волокно агави, яке утворює тканину образу, не може бути пригідним більше як 20 чи 30 років. Кілька століть тому було написане певне речення на такій же тканині з волокон агави, але ця тканина зруйнувалася (розпалася) через кілька десятиліть. У той же час, близько 500 років від дива образ Діви Марії виглядає так само, як і в перший день його з’яви. Наука не може пояснити незнищуваність (незношуваність) тканини, це дійсно непоясненний феномен.
2. На тканині не було знайдено жодного сліду фарби.
 У 1936 році дослідження проводив доктор Ріхард Кун (Richard Johann Kuhn), директор Інституту хімії кайзера Вільгельма (нобелівський лауреат з хімії 1938 року). В своє розпорядження він отримав зразки волокон полотна червоного та жовтого кольорів. Вченого вразила відсутність пігментів природного походження — мінерального, тваринного чи рослинного. Синтетичні пігменти теж були відсутні. Кожен відтінок зображення був хімічною сполукою, молекули якої безпосередньо пов'язані з тканиною. Там, де їх не було, не було й кольору, тобто й зображення.
У 1946 році було вперше проведено мікроскопічний аналіз безпосередньо на самому образі. Результати підтвердили висновки Ріхарда Куна. Окрім того, було визначено, що на полотні відсутні сліди ґрунтовки, розмітки, попередніх нарисів, сліди кисті живописця. Повторна експертиза у 1954 році, проведена мексиканським фізиком Francisco Ribera, підтвердила попередні висновки.
У 1964 році дослідження ікони проводили експерти фірми Kodak. Висновок – образ має ознаки, які характерніші для фотографії, тобто процес нанесення фарби на полотно подібний до процесу друкування.
1979 року д-р Філіп Каллаген (Philip Serna Callahan) біофізик та ентомолог з університету штату Флорида (США) та професор філософії та естетики Джоді Сміт (Jody Brant Smith) вивчали образ у інфрачервоних променях. Вони виявили, що при зміні кута спостереження кольори образу змінюються. Це явище відоме як іридесценція, воно не може бути відтворене штучним шляхом.
3. Сузір’я на мантії Діви Марії.
 22 грудня 1981 року о. Маріо Рохас (Mario Rojas) в обсерваторії Лаплас міста Мехіко виявив, що зорі, які видно на мантії Діви Марії, відображають точну конфігурацію (обриси) і позицію, які були на небі Мехіко в день чуда. Зорі на мантії відповідають сонцестоянню зими 12 грудня 1531 року, коли в Мехіко була 10:26 ранку (на думку д-ра Homero Hernández Illescas саме в цей час Хуан Дієґо розгорнув свій плащ перед єпископом і на ньому з’явився образ.
Візерунки на туніці Діви Марії відповідають рельєфу Мексики. Дослідження проводилися в період з 1981 по 1995 рр. Вчені - спеціаліст із науатль Маріо Рохас Санчес (Mario Rojas Sánchez) та астроном, д-р Меро Ернандес Ілескар (Homero Hernández Illescas) разом із колегами з Франції.
Особливу увагу привертають сузір'я, що припадають на центр ікони. Північна корона "увінчує” голову Діви Марії – Богородиця є Цариця Неба і Землі. Діва (район серця та долонь) – вказує на дівочість Богородиці. Лев, що розташований навпроти лона Богородиці та його найяскравіша зірка Ре́гул (лат. Rēgulus - "принц” або "маленький король”) - Діва Марія носить в своєму лоні "маленького короля” Ісуса Христа ("Лев, що з племени Юдиного, корень Давидів…” (Од. 5,5)).
4. Дослідження очей Діви Марії
У 1929 році штатний фотограф базиліки Альфонсо Марке Гонсалес (Alfonso Marcué González), вивчаючи негативи ікони Богородиці, виявив в правому оці Діви постать бородатого чоловіка. Він сповістив про своє відкриття адміністрацію базиліки, але йому не повірили і заборонили про це розповідати.
29 травня 1951 року фотограф та графік Хосе Карлос Салінас Чавес (José Carlos Salinas Chávez), вивчаючи фотографії (більш кращої якості), підтвердив відкриття Альфонсо Марке. За допомогою збільшувального скла він ясно розрізнив відображення бородатого чоловіка в правому оці і, дещо гірше, в лівому.
 Відкриттям зацікавилися офтальмологи і фізики. Групу з 20 фахівців очолив хірург-офтальмолог д-р Хавьєр Торроелья Буено (Javier Torruela Bueno). Вчені досліджували не лише фотографії, але і сам образ. Результати оголосили 27 березня 1956 року. У своєму звіті дослідники написали, що їм вдалося виявити в очах образу Діви Марії присутність потрійного відображення, характерну для очей будь-якої живої людини (явище Пуркіньє-Сансона - три образи одного об'єкту, на який дивиться людина. Їх можна побачити, дивлячись в очі цієї людини за певних умов. Один знаходиться на поверхні рогівки, другий - на передній частині кришталика і третій - на задній частині кришталика). Ці відображення знаходяться точно там, де їм і належить бути, а деформація цих образів відповідає заломленню рогівки.
У тому ж році хірург-офтальмолог д-р Рафаель Торріха Лавуаньє (Rafael Torrija Lavoignet) досліджував очі Діви Марії офтальмоскопом. Він помітив, що зображення людей з'явилися на рогівці очей саме там, де і повинні були з'явитися відповідно до сприйняття нормального людського ока.
 Упродовж останніх тридцяти років дослідженням образу Діви Марії займається перуанський вчений, д-р Хосе Асте Тонсманн (José Aste Tönsmann). У 1979 році, працюючи в Науковому центрі корпорації IBM в Мехіко, він почав досліджувати ікону Діви Марії Гвадалупської. Тонсманн уперше застосував метод цифрової обробки зображень.
 Зображення Богородиці має розмір 1450 × 580 мм, а зіниці очей - діаметр близько 7 мм. Тонсманн збільшив розмір зіниць в 2500 разів. В правій зіниці ока Діви Марії дослідникові вдалося розпізнати відображення 13 фігур. Усі вони різного розміру, оскільки відобразилися в перспективі - так, немов би зображення було фотографією того, що бачила Діва Марія. Рівень деталізації відображень дозволив Тонсманну ідентифікувати багатьох людей.
Відображення в очах Діви Марії Гвадалупської
Ліворуч - праве око, праворуч - ліве;
збільшене зображення очей
Сцена відповідає тому моменту, коли Хуан Дієго розгортав свій плащ перед єпископом та іншими людьми, а Діва Марія дивилися на них із образа на плащі. Окрім Хуана Дієго, в групі фігур дослідник розрізняє сидячого індійця, що підняв очі до неба - це слуга єпископа. Повненький літній чоловік, що стоїть в профіль, з білою бородою - це єпископ Хуан де Сумаррага (його вигляд дуже схожий на портрет Сумарраги, написаний відомим художником Мігелем Кабрерой). Молодий чоловік, що стоїть поруч із ним - перекладач Хуан Гонсалес. У сцені є присутніми також темношкіра жінка, ймовірно, негритянка-рабиня і чоловік іспанського походження, що з задумливим поглядом погладжує бороду.
Висновок вченого – раціонально неможливо пояснити, яким чином у XVI ст. була створена ікона з такою мірою точності і деталізації.
Надприродні факти
 1. Плащ (tilma), на якому зображена ікона, має розмір 1700 × 1050 мм і складається з двох однакових частин грубого полотна, зшитих ниткою. Нитка зроблена з того самого матеріалу, що і полотно. Шов чітко прослідковується по центру ікони.
2. В основі побудови образу Марії Гвадалупської закладено пропорції золотого перетину (на малюнку справа).
3. У 1791 році, коли один ювелір чистив рамку картини, він випадково пролив солянокислу кислоту (у пропорції 50 % азотної кислоти і 50 % соляної кислоти) на верхню праву частину тканини, утворивши в ній дірку близько 10 сантиметрів. Коли минуло 30 днів, без жодної обробки ця частина чудесним чином самовідновилася.
4. 14 листопада 1921 року іспанський анархіст Лусіано Перес Карпіо (Luciano Pérez Carpio) поклав квіти з вибухівкою до ікони. Вибух зруйнував мармурові сходи головного вівтаря, вибив вікна сусідніх будинків і зігнув латунне розп'яття, але образ жодним чином не постраждав. Лише в 1993 році ікону Богородиці захистили куленепробивним склом.
 5. 24 квітня 2007 року в Мехіко були легалізовані аборти до 12-го тижня вагітності. В цей час, образ в районі лона Діви Марії почав зникати, натомість виступило світло, що не було ні відображенням, ні артефактом. Світло утворило форму схожу на людській ембріон.
Фотографії представив Президент Католицької асоціації медсестер і медичного персоналу охорони здоров’я (Франція) др. Жан-П’єр Дікес (Dr. Jean-Pierre Dickes) 1 травня 2007 року.
"Живий” образ
Окрім того, вчені зауважили, що температура тканини, на якій відбився образ, відповідає температурі тіла здорової людини - 36,6 градусів. Це ще один доказ живої особливої присутності Пречистої Діви Марії в Гвадалупському образі.
Коли стетоскопом слухати тіло Діви Марії в ділянці живота, нижче пояска, який вказує на її вагітність, то відчувається биття пульсу 115 - 120 ударів на хвилину, що відповідає серцебиттю дитини, яка перебуває в лоні жінки, і свідчить про серцебиття ще ненародженого Дитятка Ісуса.
Що ще має зробити Бог, щоб засвідчити Свою безмежну любов і Свою реальну присутність серед нас? Ці заклики до віри настільки рішучі! Коли ж ми остаточно піднесемо свій погляд і серце до Бога?
Джерела:
1. Офіційний сайт церкви Гвадалупської Богородиці в Мехіко - http://www.virgendeguadalupe.org.mx/Estudios.htm
2. Українська вікіпедія - http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D1%82%D1%96%D1%80_%D0%91%D0%BE%D0%B6%D0%B0_%D0%93%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BB%D1%83%D0%BF%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0
3. Чудеса у веб - http://misteriosenlaweb.blogspot.com/2009/08/la-virgen-de-guadalupe-ante-la-ciencia.html
| 
