Саме після цього оздоровлення до Люрду з цілого краю почали сходитися люди. В 1933-му році, після чотирирічних досліджень спеціальною комісією, церква визнала Люрд як місце непояснимих наукою чуд, а Бернадету, котра померла на 54-році свого життя – проголошено в соборі св. Петра в Римі – святою. На церемонії, серед почесних гостей, був присутній 77 річний чоловік на ім’я Люї Жустін Бугогорт. Це був той самий колишній нещасний хлопчик-каліка, якого оздоровила Матір Божа від раку костей.

 

В той час, коли церква визнала деякі чуда в Люрді як правдиві, то лікарі і вчений світ поставилися до цього досить скептично і навіть неприхильне. Головним поясненням люрдівських феноменів було однозначним: - "галюцинації". Коли ж їх закидали фактами про чудесні оздоровлення людей, то лікарі спростовували це "хибними діагнозами, істеріями та автосугестіями". Офіційна наука вважала Люрд місцем великого обману, а всіх прочан – його жертвами.

Пані Марі Біре Люсон була матір’ю шістьох дітей, але дуже хворіла. Головні болі несамовито докучали їй. Від того вона втратила пам’ять, а пізніше зовсім осліпла. Лікар сказав: "Мені прикро, пані Люсон, але у вас стався скорч зорових нервів. Сучасна медицина не в силі вилікувати вас."  І тоді вона поїхала до Люрду. Її на візочку підвезли до печери. Раптом вона піднялася на увесь зріст і закричала: "Бачу, бачу Пречисту Діву!" Після цих слів жінка знепритомніла. Коли прийшла до тями то виявилося, що вона прозріла. Відомий лікар-окуліст з Руену написав у своєму звіті: "З допомогою очних дзеркал я виявив у обох очах перламутрово-білу, безколірну папілію зорових нервів. Я не міг поставити іншої діагнози як "атрофія [відмертя] зорових нервів спричиненого ушкодженням мозку". Але пані Біре могла читати найдрібніший друк і розпізнавати віддалені предмети." Зір вернувся до цієї жінки, але симптоми хвороби зникли набагато пізніше. Через деякий час лікарська комісія в Люрді знову перевіряла очі пані Біре, бажаючи дізнатися чи жінка з мертвими очима продовжує бачити. Після дослідження лікарі одностайно ствердили, що ніяких пошкоджень в очах більше не має. Це було восени 1908-го року. Президент цієї комісії д-р Авґуст Вал’є зустрівся з цією жінкою через 20 років але будь-якого погіршення зору не помітив.

Найбільше враження на лікарську комісію справив факт одужання Авґустини Оґоль. 20 років вона хворіла тяжкою недугою – мала тканинний наріст на матці. Цей наріст із часом настільки збільшився, що став натискати на шлунок, викликуючи великі болі і рвоти. Операція була неможливою, бо жінка хворіла на серце.

По дорозі до Люрду пані Оґоль мусила прийняти чотири ін’єкції бо серце дуже ослабло. Лікар, що супроводжував її, був переляканий об’ємом тіла, котре все більше роздувалося. Першого ж дня перебування в Люрді пані Оґоль понесли на ношах до купелі. У воді вона відчула гострий біль. О 4-ій годині по полудні її поклали на ношах при дорозі, по якій ішла процесія. Коли повз неї пронесли монстранцію з тілом Христовим, жінка раптом відчула, що біль пропав. До неї поверталися життєві сили. Не сказавши нікому й слова, вона залишалася на ношах аж до наступного дня, коли її знову понесли до купелі. Яке велике було здивування всіх, хто бачив її перед тим, коли Оґоль встала з ноші і пішла самостійно. Тіло набрало нормальної форми.

Після цього оздоровлення пані Оґоль перевіряли більш ніж тридцять лікарів. Ось витяг з офіційного звіту: "Перевіркою встановлено, що тіло стало нормальним, еластичним. Шкіра показує зморшки, як у жінки після родів. Пояс, що його мала жінка прибувши до Люрду, тепер на 18 сантиметрів завеликий, а плащ, в якому були продовжені дірки на ґудзики, з огляду на опух тіла – дуже широкий."

Запорукою вірогідності фактів оздоровлення служать відомості про те, що в Люрді оздоровлюються не тільки християни-католики, але й представники інших віросповідань. Серед них – жиди, магометани, буддисти, індуси, протестанти всіх течій, а також запеклі атеїсти і просто невіруючі люди. Якщо ж пояснити виліковування від будь-якої хвороби неможливо природнім способом тоді лікарська комісія пересилала цю справу з Люрду до Парижу на розгляд медичної комісії. Лише після цього, як найвища інстанція медичної комісії підтвердить, що вилікування сталося надприродними силами, тоді всі документи передаються церковній канонічній комісії, котра повинна остаточно вирішити чи це одужання можна вважати за чудесне.

Починаючи від 1858-го року, коли в Люрді вперше з’явилася Діва Марія, там сталося понад 8000 різних чуд. Більше як 4000 чуд лікарська комісія мала вже зафіксованих у 50-их роках нашого століття. Повне підтвердження чудесних оздоровлень було встановлене у 1200 випадків. До кінця 60-их років церква проголосила лише 51-е чудесне оздоровлення.

Дослідження одного з найвідоміших видужань Чарльза МекДональда проводив американський лікар Блентон, котрий пізніше виголосив про це доповідь на спільному засіданні психоаналітичного та психіатричного товариства Америки.

Чарльз МекДональд – ірландець-католик. Він належав до католицького союзу молодих мужчин в Дубліні. На той час він мав 31 рік і тяжку недугу з двадцятирічного віку. Згідно із свідоцтвами Дублінського лікаря, цей чоловік хворів на туберкульоз хребтового стовпа, запалення нирок і туберкульозний артрит лівого плеча. 15 місяців він не вставав з постелі. Міг сидіти не більше трьох-чотирьох хвилин. Медицина була безсилою. Перший день його перебування у Люрді не дав йому ніяких покращень. На другий день МекДональда повторно скупали і понесли на Богослужіння до печери. Тут він відчув, що біль трохи послаблюється.

Коли ж наступного дня лікарі та медсестри увійшли до його кімнати МекДональд сам піднявся з ліжка і почав одягатися без їхньої допомоги. Цього дня його повезли на візку до печери ще раз. Після Богослужіння хворий раптом встав і вийшов самостійно по сходах до Церкви Вервиці, клякнув там і почав молитися. Д-р Крістофер Геннінґен, котрий супроводжував групу паломників, у якій був МекДональд, повідомив, що від часу його повернення з Люрду – два рази зустрічався з МекДональдом і ще раз переконався, що хвороба його пропала.

 

В чому причина цих оздоровлень і де їхнє джерело? Якщо це не чуда — тоді що це є? Майже всі, хто оздоровлює в Лурді, мають одну, споріднюючи їх, прикмету. По-перше це прості люди з бідних та скромних родин. Ні один із тих людей не був багатий і не походив з вищих кіл. По-друге, після того, як хтось із них оздоровлюється, то немовби автоматично забезпечує собі імунітет на всякі інші хвороби. По-третє, всі оздоровлені мають у собі дивний спокій, та внутрішню гідність, котра з'являється від відчуття того, що їм дана милість Божа. Ніхто із них ніколи не використовує своє ім'я для самопрослави.

 

Колишній президент лікарської комісії в Лурді д-р Валлєт сказав так: «Ці оздоровлення не є ділами випадку, але дією всемогутньої волі, яка вислуховує відповідні молитви і тій волі [Богу] не в силі протистояти ніщо — ні хвороби ані смерть.»

 

У цьому чудотвормому місці є українська церква Успіння Пресвятої Богородиці настоятелем є о. Петро Ґай : за адресою 8 bis Rue de LUkraine, 65100 Lourdes, France.

Українські священики і побожні люди щойно тому 50 років почали брати участь у святих процесіях, а Церкву збудували і освятили 20 років тому. На освячення приїхало близько 1500 вірних та багато священиків з-за океану та з Європи. Посвячення довершив Кардинал Іван Мирослав Любачівський, бо в той час Кардинал Йосип Сліпий був хворий. До сьогодні мають українці в Люрді зoлотоверху церкву, великий дім, де живе священик та сестри-законниці, навпроти церкви є український готель Святої Родини, а поміж церквою i готелем пролягає Вулиця України затверджена французьким урядом.

 

(http://www.lurd.org.ua)