Чи позначений у церковному календарі день cв. Валентина, чи це просто придумане
людьми свято?
Відповідає ієромонах
Марк (Левків)
14 лютого – день, який зовсім несподівано став для
багатьох втіленням любові. З’ясувати, чому в день святого Валентина закохані
обмінюються любовними листівками, завдання не з легких.
Насамперед варто
з’ясувати, що за Божий угодник вшановується в часі цих
святкувань.
Православна Церква у своїх богослужіннях згадує про трьох
подвижників з ім’ям Валентин, які мученицьки закінчили своє життя у ІІІ
столітті. Пам’ять кожного з них зокрема Церква відзначає 12 серпня, 19 липня і 7
травня. Але вважати винуватцем свята як "День Валентина" когось із них,
відповідно до їх життєписів і традиції Церкви, немає ніякого підґрунтя. Тому не
варто шукати коренів такого святкування у православній традиції і не може бути
мови про святкування дня Валентина Православною Церквою.
Щодо католицької
традиції, на яку посилаються шанувальники цього святого, то, за «Новою
католицькою енциклопедією», Західна Церква знає принаймні двох святих
Валентинів, які були обезглавлені в часі переслідування Християнства в один
день: 14 лютого 270 року. Один був римським священиком, інший – єпископом Терні,
поселення, розташованого за 60 миль від Рима (у Православ’ї їх пам’ять,
відповідно, – 19 липня і 12 серпня). І тут те саме: у жодному разі не може бути
аналогії між цими святими та сьогоднішньою традицією відзначення дня Валентина.
Тобто можемо дійти висновку про нехристиянське коріння цього
святкування.
Швидше за все відповідає дійсності припущення, що тут є
зв’язок із англійським фольклором (про зародження цього «свята» уперше
згадується саме в Англії, у XIV ст.). Старовинні англійські легенди розповідають
про те, що саме в лютому птахи добирають собі пару для літнього сезону. Саме це
питання досліджував відомий англійський поет XIV ст. Чосер у своїй праці «Звичаї
птахів», де вказує якраз на 14 лютого як на день такого парування. Згідно з
нотатками цього ж поета, у зв’язку із цим, багато хто із англійців полюбляли
писати у ці дні любовні записки і обмінюватися ними. З плином часу цю традицію
«охристиянізували» – з’єднали з іменем одного зі святих, пам’ять яких
вшановувалась цього дня, і надавали відповідного забарвлення історії його
життя.
Поступово це стало традицією, і не лише англійців. У Франції цього
дня ввійшло у звичай пропонувати руку і серце. Саме це відображено у французьких
баладах XIV та XV ст. Згодом святкування почало поширюватися й іншими
державами.
Ми ж, українці, приєдналися до нього наприкінці XX ст., сліпо
копіюючи традиції іншого світу з його легендами, віруваннями та
забобонами.
Таким чином, одного з мучеників за віру Христову було
перетворено на захисника закоханих, а день його мучеництва – на всезагальне
свято радощів і гульок, що не схвалює ані Православна, ані Католицька
Церкви.
Святкувати день святого Валентина – не гріх. Але все залежить від
того, як проводити цей день. Якщо вшановуємо супутницю життя, даруємо їй квіти і
все це в любові і заради любові, то Церква благословляє таке свято і такі
стосунки.
Християнська сім’я повинна присвятити День святого Валентина
Богові. Побувати на Сповіді, прийняти Причастя, тобто з’єднатися з Богом, ну а в
піст бути більш стриманим.
У християн є свій "День закоханих" — День Святих Петра та Февронії, яких
вшановують 8 липня. Хоча це свято є, швидше, святом кохання у шлюбі.
Романтична історія кохання цього подружжя докладно змальована автором XVI ст.
Єрмолаєм-Еразмом в "Повісті про Петра та Февронію", що була написана невдовзі
після канонізації подружжя.
В ній розповідається про історію кохання муромського князя до селянки, які жили
щасливо на межі XII та XIII ст. Померли вони в один день, заповідаючи поховати
себе в одній, заздалегідь приготованій, домовині. І хоча люди декілька разів
ховали їх окремо, їхні тіла щоразу чудесною силою опинялися разом.
День Святих Петра та Февронії відзначається не так романтично, як це роблять
у Західній Європі 14 лютого. Цього дня в православній традиції не прийнято
робити подарунки в формі сердець або проводити вечори при свічках.
Православні у цей день моляться в храмах. У своїх молитвах молоді люди
просять Бога про велику любов, а представники старшого покоління — про сімейну
згоду. Вважається також, що святі Петро і Февронія благословляють тих, хто
укладає шлюб.
У жіночому монастирі Мурома досі зберігаються мощі "святих благовірних князів
Петра і Февронії, які допомагають зміцнювати шлюб та зберігати сім'ю".
У християн є свій "День закоханих" — День Святих Петра та Февронії, яких
вшановують 8 липня. Хоча це свято є, швидше, святом кохання у шлюбі.
