 Вийти заміж... Цікаві історії
Вийти заміж не напасть, як би замужем не пропасти (приказка) «Мені вже скоро 30 років, а я все ще незаміжня! Але ж мені треба народжувати, поки можу! Я хочу дітей і хочу чоловіка, щоб жити сім'єю! Я свою сім'ю хочу! Чому мені Бог не дає чоловіка?! Адже я все роблю: до церкви ходжу кожної неділі, молюся, пости дотримуюся, часто сповідаюся, але Він мене не чує », - з відчаєм говорять багато дівчат. «І не те, щоб молодих чоловіків немає. Вони є, але до сімейного життя багато хто з них не придатні. Їм нічого не треба, ні сім'ї, ні дітей, аби із задоволенням провести час і все. Прямо тупик якийсь! А вже православних хлопців щось взагалі мало, та й ті якісь інфантильні: і одружуватися не одружуються, і в монастир не йдуть»- обурюються дівчата. «Може, я неправильно живу? Напевно, сильно скромна. Треба активніше включатися в пошуки чоловіка. Взяти цю справу в свої руки, бути наполегливішими»- вирішують деякі.
І дійсно, у когось це виходить. Знаходиться людина, начебто порядна, каже, що любить. Одружуються. І що ж з цього мають?... Історія перша Людмила 28-ти років поставила собі за мету: в цьому році вийти заміж. Скільки можна самотньо жити! Нехай життя з першим чоловіком не вдалася, але пройшло вже 5 років, душевні рани зажили, дитина підростає, їй потрібен батько. Чекати, поки на неї хтось зверне увагу і захоче взяти в дружини, більше здається неможливо. Треба діяти. Вона дала оголошення в газету. Відгукнулося понад 30 чоловіків. Після всіх зустрічей з претендентами і вибору залишився один, правда, невисокий і худенький, а вона жінка велика, але нічого, зате мужик в будинку, всю чоловічу роботу нарешті переробить. Переробив він всю роботу чи ні, історія замовчує. Але вже через місяць вона з синцем ходила. А через рік кошмарного життя з ним вирішила таємно від нього продати свою однокімнатну квартиру і бігти в інше місто. Що і зробила. А інакше могла б розлучитися не тільки з квартирою, а й з життям. Історія друга Анна (29 років) повинна була незабаром отримати квартиру. Підходила її черга. Їм з дочкою по закону належало виділити двокімнатну квартиру. Кількість кімнат Анну не влаштовувала і вона вирішила терміново вийти заміж, народити ще одну дитину і тоді їй повинні будуть дати трикімнатну квартиру. Задумано - зроблено. Незабаром їй зустрівся молодий чоловік, правда, молодший за неї на 7 років, але, здавалося, любить її, відданий їй і виконує всі її побажання. Вони одружилися. І тут в її спокійному налагодженому житті стали відбуватися одна за одною різні пригоди і все чомусь неприємні. Почалося з того, що на нього напали, побили і пограбували, причому зникли обидві обручки, а він потрапив до міліції. Анна незважаючи на те що була вже в положенні, влаштувалася ще на одну роботу. Заробила і оплатила за нього штраф і купила нові обручки. Тут би їй задуматися. Але вона вирішила: це була прикра випадковість, і влаштувала його на роботу водієм. Незабаром він потрапив в аварію, розбив машину і когось збив. За що його посадили. Поки він сидів, вона народила дочку і отримала жадану 3-кімнатну квартиру. Весь цей час підтримувала його як морально, так і матеріально. Заплатила за ремонт машини, носила йому передачі. Сама ж постійно підробляла, ким могла, незважаючи на те що у неї немовля. Вона сподівалася, що після того, як він вийде, вони заживуть заможно і щасливо. Але цього не сталося. У зоні він підірвав своє здоров'я, в тому числі і психічне, і став абсолютно неадекватним, особливо, коли вип'є. Часто влаштовував скандали і істерики, бив її, бігав за нею з ножем чомусь в голому вигляді. Нарешті, вона зрозуміла, що кращого чекати не доводиться, та й старша дочка висунула їй ультиматум. Анна його вигнала і поселила окремо в квартирі. Але він не відставав від них, періодично приходив, влаштовував скандали. За кімнату не платив. Платила і утримувала його вона. В кінцевому рахунку, довелося їй продати свою, такою дорогою ціною отриману квартиру, і виїхати далеко на північ, купивши на ці гроші стару однокімнатну. Ось тільки два приклади прояву свавілля з безлічі випадків, коли «за всяку ціну» виходять заміж. Ну, вийшла. А далі що? Останнім часом стало модним знайомство по інтернету. І, напевно, це добре. Але буває і так. Історія третя Марина і Андрій познайомилися по Інтернету. Вони цілий рік переписувалися, сподобалися один одному: обидва підходять один одному по інтелекту, цікавляться одними і тими ж телевізійними передачами, книгами, на багато чого в житті дивляться однаково і т. д., У них спільна любов - комп'ютер. При зустрічі вони ще більше зійшлися за характерами. Одружилися. І раптом, все кудись зникло: і бажання спілкуватися, і бути разом, і спільні інтереси. Діти теж чомусь не з'являлися. Андрій все більше мовчки сидів біля комп'ютера, йому не хотілося зайвий раз розмовляти з дружиною. А їй вже недостатньо було комп'ютера, їй хотілося більше живого спілкування, уваги, розуміння, нарешті. Вони все далі віддалялися один від одного. Нарешті вона вирішила поїхати в своє місто, яке вона залишила заради нього. Там залишилися її батьки, подруги, її більш повноцінне в емоційному плані життя. Може, їм треба було поставити в різних кімнатах 2 комп'ютери і спілкуватися через інтернет? Тоді, можливо, вони і досі жили б разом, тобто, вчотирьох: він, вона і 2 комп'ютери? Але чи була б це сім'я? Прояв ніжності і любові по інтернету, виявляється, не те ж саме, що безпосередньо в спілкуванні. Та й відповідальність за прояв своїх почуттів інша. Одна справа написати слово «люблю», інше - відчувати любов, ще інше - любити. Одна справа писати ніжні слова, інше - відчувати ніжність до людини і інше - бути ніжним. Так що і інтернет не рятує від самотності.
Подивимося на проблему з іншого боку.
Молоді чоловіки, в свою чергу, також шукають свою половинку, і у них теж свої претензії. «Зараз немає порядних дівчат, вони всі думають тільки про себе, їм всім потрібні тільки багаті чоловіки, вони всі прагнуть командувати і не хочуть підкорятися чоловікові. А у православних юнаків особливі претензії». Історія четверта Володимир довго придивлявся до дівчат, які відвідують храм. Нарешті він познайомився з Дашею. Ну всім хороша дівчина: і красива, і висока, і, головне, віруюча. Але ось біда, є один «недолік» - кандидат наук. І коли тільки встигла в свої 26 років! Після нетривалого знайомства Володимир шокував свою обраницю заявою: «Коли одружимося: дітей буде багато, працювати не будеш. А поки, - додав він, - я тут свої дрібнички приніс, так випери». У неї відразу пелена закоханості з очей впала від такого домострою. І не тому, що народжувати не хоче і не кар'єристка вона зовсім. І дітей хоче, і народила б йому, скільки Бог послав, але обурило таке споживацьке ставлення до майбутньої дружини. Причому сам-то при його теперішньому заробітку не те що багатодітну сім'ю, себе насилу забезпечує. Вони розійшлись. Ось так і виходить, що з нашими претензіями і високими домаганнями і справді важко собі знайти чоловіка або дружину. Всі ми знаємо, чого хочемо від інших, і не замислюємося про те, що самі можемо і повинні дати. Так все-таки, що ж потрібно робити, щоб вийти заміж? Може, не треба поспішати і ганятися за примарою чоловіка або дружини з уявленими на дозвіллі достоїнствами, навіть коли тобі вже під 30 або за 30? Не варто форсувати події. Може, поки ти носишся в пошуках свого чоловіка і ломишся зовсім не в ті двері і не тими стежками ходиш, в цей час Богом призначена тобі людина давно чекає тебе десь поруч і ти вже багато разів мимо пройшла? Озирнись. А, може, і так, що він ще не готовий для одруження, не дозрів після чергової помилки і втрати і йому треба просто прийти в себе, усвідомити причину своїх помилок, щоб не повторити їх у черговий раз. Почекай ще трохи.  А, може, він, твій суджений, ще не приїхав до твого міста і навіть сам ще не знає, що повинен туди поїхати і зустріти тебе і саме тебе і ніяку іншу? У Бога все видно: з ким, коли і де ми повинні зустрітися, щоб нам було добре і корисно. Буває і так, що ти сама не готова до сімейного життя. Часто дівчата мріють розчинитися в коханій людині, в майбутній дитині, забувши про себе, про свою душу, яка нікому не належить, як тільки Богу. Стає рабою своїх близьких. Але від такого розчинення нікому не буває користі: ні чоловікові, ні дитині. Адже сказано: «Не сотвори собі кумира», навіть з власної сім'ї. Добре б зрозуміти: що я роблю не так, через що Бог не дає мені чоловіка (дружину). Яка риса характеру, яка пристрасть заважає мені? Звичайно, самому дуже важко в цьому розібратися. Шукайте того, хто вам допоможе. Перш за все, це твої батьки, яких ти ніколи не слухав - послухай. Адже саме їх благословення вирішує багато. Може, це твій старший брат або твій друг. Можливо, треба звернутися до православного психолога - швидше зрозумієш себе. І, звичайно, до священика, який знає тебе. Найчастіше все відкривається після сповіді. Вір, якщо ти готовий до сімейного життя, то якби навколо тебе чоловіків (жінок) було набагато менше, ніж зараз, і всі вони були б абсолютно непридатними для тебе, то все одно тобі буде дано той, якого ти заслуговуєш, і повір, він буде набагато краще за всіх тих, яких ти сам собі бажав і вибирав. Господь не помиляється ніколи. А буває і так. Сидить собі дівчина в маленькому кабінеті, працює з паперами. І вийти їй нікуди, хіба що в їдальню в обідню перерву. Навколо теж одні жінки працюють. Чоловіки далеко від її кабінету ходять. 26 років вже, заміж пора. Але ніяких зусиль з приводу пошуку чоловіка вона не робить. Навіть на дискотеки не ходить. Але в один прекрасний день сватається до неї молодий чоловік, якого вона майже не знає, але люди про нього тільки хороше кажуть. Як вже він її видивився в її комірчині? Бог знає! Запропонував він їй вийти за нього заміж. А вона і погодилась. Так і повінчалися. Хоча до цього не дружили анітрохи, тільки два місяці від подачі заяви в ЗАГС до реєстрації зустрічалися. І все. І живуть щасливо. (Всі приклади, наведені в статті, з життя. Герої реальні, але імена змінені.) Надія Федорівна паренки, православний психолог, м. Тюмень
Джерело: «Сибірська Православна газета»
|
