"Мене дідусь за платтячко тримав...". Чуда святителя Миколая Чудотворця
ОЛЕНА КУЧЕРЕНКО | 27 ЖОВТНЯ 2015 Р.
Я розумію, що дива в нашій православній вірі – не головне. І що не варто їх шукати і на них «зациклюватися». І що найбільше диво – це Євхаристія. А ще преображення людської душі. Але коли люди діляться зі мною такими історіями, мені дуже хочеться про це розповісти іншим. Тому що це те, наскільки Господь і святі близькі до нас. І в будь-який момент готові протягнути нам руку.
Цю історію про допомогу Миколая Чудотворця розповіла мені в мій останній приїзд в Україну жінка на ім'я Наталя. Вона, як і моя свекруха (яку ми з доньками відвідували), мешканка Енергодара і парафіянка одного з місцевих храмів.
«Було це давно, років двадцять п'ять тому. Ми тоді про ніякого Бога не думали і в церкву не ходили, почала вона. – Знаєш дев'ятиповерхівку навпроти лікарні?»
Так, я знаю цю дев'ятиповерхівку. Ми з дітьми мало не кожен день проходимо повз неї, коли йдемо на прогулянку в наші приїзди в Енергодар.
Загалом, в цьому будинку на п'ятому поверсі жили друзі Наталії, Олена і Едуард зі своїми дітьми Костиком та Інною. Хлопчикові на той момент було років п'ять-шість, а дівчинці – два з половиною роки.
Одного разу Олена сиділа в кімнаті і в'язала, а діти гралися на балконі. Раптом Костя вбігає в кімнату і кричить: «Мамо, Інна стрибнула за м'ячиком!».
Жінка в жаху кинулася до балкона, подивилася вниз і побачила, доньку, що лежить на клумбі з квітами. А поки бігла вниз, згадала, що як раз вчора сусідка, яка посадила цю клумбу, натицяла там електродів, щоб ніхто нічого не рвав.
Знавісніла Олена схопила «мертву дівчинку і побігла з нею в лікарню. А вона раптом прокинулася і почала кричати: «Мамо, мамо, мене дідусь за платтячко тримав! Мене дідусь за платтячко тримав!».
Лікарі не знайшли в Інни жодної подряпини і відправили перелякану, заплакану матір з донькою додому. А маля все торочило про якогось дідуся.
«Загалом, дівчинка дістала батьків цим дідусем, – згадує Наталя. – А ми, пам'ятаю, дурні, сидимо у них в гостях, слухаємо цю історію і регочемо над дурними фантазіями дитини. Який дідусь?! Удача, везіння, у сорочці народилася, а не "дідусь"".
Через деякий час Олена з Едуардом і дітьми поїхали в гості до батьків чоловіка в українське містечко Нікополь. Під'їжджають до будинку.
Тільки вийшли з машини, як Інночка, розштовхуючи бабусю і дідуся, що вийшли їх зустрічати, кинулася всередину і кричить: «Ось він – той дідусь!». І показує на ікону Миколая Чудотворця...
«Потім вони всією сім'єю виїхали в Росію, і я втратила їх з виду, – говорить Наталія (зараз вже глибоко віруюча людина). – Шукала в соцмережах, не знайшла. А так хочеться дізнатися, що з ними сталося».
Почувши від Наталії цю історію, я в той же вечір розповіла її свекрусі. Бабуся Катя (так звуть її діти, так звемо її і ми) анітрохи не здивувалася і каже: «А у нас в сусідньому під'їзді з шостого поверху теж випав хлопчик – і теж ні подряпини».
Історія замовчує, «чи тримав його хто за платтячко» або за щось ще, але бабуся Катя впевнена, що без Миколая Чудотворця або Ангела-Охоронця тут теж не обійшлося.
