|
 Того недільного дня я встала раненько, коротко помолилася - до Сповіді і Причастя підготувалася ще з вечора, - і стала збиратися на Літургію. Виглянула у вікно, подивилася на золочені куполи Кирило-Мифодіївського собору, пораділа весняному дню і почала одягатися. Взяла з собою продукти на переддень - для поминання покійних.
Вже вийшла і закрила вхідні двері ключем, як раптом згадала, що вдома були апельсини, треба б їх взяти і роздати дітям. Повернулася, але в холодильнику лежав один-єдиний апельсин. Поклала його в пакет і поспішила до храму.
Вдихаючи весняне повітря і чомусь радіючи, підійшла до воріт храму, але тут мені загородив дорогу якийсь чоловік зі здибленим волоссям і синцем під оком. Бродяга!.. Мені стало моторошно, адже окрім нього поруч зі мною нікого не було. А бродяга подивився мені в очі і попросив... апельсин.
Від несподіванки я зупинилася і подумала, звідки він може знати про апельсин, та й взагалі - я ж хотіла віддати його дітям у храмі. Але - «хто просить дай», - і , помовчавши трохи, я дістала це помаранчеве сонечко і простягнула незнайомцеві. Очі його широко відкрилися, і він запитав: «А звідки ти знала, що я хочу апельсин?»
Я мовчала, не знаючи, що відповісти, і в цей час згадала, що я ж за апельсином чомусь спеціально повернулася додому.
А бродяга спочатку поцілував апельсин, а потім почав дякувати Богові за те, що Він почув його прохання і послав це помаранчеве диво. Як же палко він дякував Богові за таку, за нашими мірками, малість, і все цілував і цілував апельсин, примовляючи: «Дякую Тобі , Господи, що Ти почув моє прохання, адже я так мріяв про апельсин, я так давно не їв апельсинів, я майже забув цей смак... Дякую Тобі, Господи!.. » По його щоках текли сльози вдячності Богу, і сам він більше не здавався мені волоцюгою. Та й що я можу знати про його життя?..
І ось я зважилася розповісти про те, як Господь діє через людей і яку радість може принести навіть маленький апельсин людині, що потрапила в життєву халепу. І ще - як потрібно цінувати те, що нам дає Господь.
Дякую Тобі, Господи, за цей урок!
Наталія Гражданкіна, м. Самара 08.10.2010
| 
