Небо - український християнський сайт про цікаве, сайт для батьків - Каталог статей

        

Небо  християнський український сайт для батьків і дітей

Четвер, 19.10.2017, 17:48

Мобільна версія сайту Небо

Вітаю Вас Гість | RSS | Головна | Каталог статей | Реєстрація | Вхід

 
 

Головна » Статті » Логопед

Як навчити дитину правильно вимовляти шиплячі звуки [Ш], [Ж]?

Як навчити дитину правильно вимовляти шиплячі звуки [Ш], [Ж]?

1. Як дитина вимовляє звуки [Ш], [Ж]?

Шиплячі звуки [Ш], [Ж] не завжди виходять навіть у шестирічної дитини. Замість слова «шишка» можна почути «сиска», «фифка», «титка», і навіть... «хихка». Ну, точнісінько, як у «Денискиних оповіданнях» Ст. Драгунського. У першому випадку в наявності заміна шиплячих на свистячий звук. У другому випадку – губно-зубне вимовляння шиплячих, в третьому – призубне. В останньому випадку ми спостерігаємо задньоязиковий варіант вимови шиплячих. Всі ці дефекти не є нормою. Вони так само, як дефекти звуків [З], [З'], [З], [З'], [Ц] мають назви сигматизми і парасигматизми.
Як навчити дитину правильно вимовляти шиплячі звуки [Ш], [Ж]?
До цих пір ведуться суперечки: чи вважати дефектною нижню вимову шиплячих? При такому варіанті вимови звуків [Ш] і [Ж] широкий кінчик язика знаходиться внизу ротової порожнини, а спинка язика круто піднімається вгору, до неба, утворюючи щілину. Логопеди старої формації виправляють подібну вимову. Молоді фахівці вважають такий стан речей нормою і залишають все як є.

2. Вимова шиплячих в нормі

Для того, щоб правильно вимовити шиплячі [Ш], [Ж], язик повинен зайняти певне положення в ротовій порожнині. Він неодмінно широкий, передній край язика піднятий вгору і утворює щілину з твердим небом біля верхніх передніх різців, бокові краї язика щільно притискаються до верхніх кутніх зубів. Важливо, щоб язик був абсолютно симетричний, в іншому випадку може вийти бічна вимова шиплячих. Нам, дорослим, звичайно, добре міркувати і показувати, як все повинно бути. А як дитині? Адже вона ще не може досконало управляти своїми артикуляційними органами, та вони її не слухаються! От як, скажіть на милість, зробити язик широким, якщо він наполегливо перетворюється в подобу шила, та ще намагається з'їхати вбік! А підняти його вгору взагалі здається неможливим, тому що цей «байбак» влаштувався в роті і лежить собі, вилежується.

Звук [Ш] - особливості артикуляції
Артикуляції при правильній вимові звуку [Ж]

Відео - Як навчити дитину вимовляти звук [Ш]. Заняття з логопедом.

_

Відео - Постановка звуку [Ж]. Робота з логопедом.

_

3. Вправи, які допоможуть поставити шиплячі звуки

а) Вправи для язика

Надати язику потрібну форму допоможуть спеціальні артикуляційні вправи. Щоб дитині було цікаво їх виконувати, розказуємо все це в казковій формі. Саме час згадати про гномика Язичка і послухати його забавні історії. Якщо ви забули, то нагадуємо, що історії з життя цього гномика розповідаються тільки сидячи перед дзеркалом. Про що ж сьогоднішня? Все дуже прозаїчно... Гномик Язичок снідає.

«Сніданок Язичка»

«Гномик Язичок в задумі стоїть на кухні і ніяк не може вирішити, що ж приготувати на сніданок. Нарешті, він бере сковорідку. (Вправа «Сковорідка»: рот відкритий в усмішці, широкий передній край язика лежить на нижній губі, бічні краї підняті, по крайці язика утворюється як би валик. Утримувати в такому положенні не менше 10 секунд.)

«Ні, не буду нічого смажити!» Гномик прибирає сковорідку в шафу. (Язик сховати, рот закрити.) «А втім, можна спробувати!» Сковорідка знову дістається і ставиться на плиту (Вправа «Сковорода»). Тут погляд Гномика падає на рожеве горнятко. «Краще чай!»- думає Язичок і дістає горнятко. (Вправа «Горнятко»: рот відкритий, широкий язичок з високо піднятими краями знаходиться біля верхніх зубів. Важливо, щоб нижня губа при цьому не «підсаджувала» язик, і він утримувався у цьому положенні самостійно не менше 10 сек.). В цей час – дзвінок у двері. Прийшли друзі. Для кожного треба дістати з буфета горнятка. (Вправа «Горнятко» виконується стільки разів, скільки друзів прийшло до гномика.)»

Артикуляційна вправа "Горнятко"

Просто чудово, якщо обидві ці вправи малюк виконав з першого разу правильно. А якщо проблеми? Наприклад, не вдається зробити язик широким. Доведеться спростити вправу і покарати неслухняний язичок, ляскаючи його губами: «пя-пя-пя-...». Нарешті, язик розпластався і слухняно ліг на нижню губу. Тепер саме час спекти млинці. (Вправа «Млинець»: утримувати широкий язик на нижній губі в спокійному стані не менше 10 секунд.) Печемо млинці в достатній кількості: їх повинно вистачити на всіх! Стежте, щоб вони були правильної округлої форми з рівними краями. Ах, як же смачно! Від задоволення оближемо верхню губу. Але не з боку в бік, а широким язичком зверху вниз. І ще раз. І ще...

Будемо сподіватися, що з однією проблемою ми впоралися: язичок навчився бути широким. Переходимо до наступного етапу: навчимо язичок утримуватися за верхніми зубами. Але це вже наступна історія:

Артикуляційна вправа "Коник"«Сміливий наїзник зібрався по гриби»

«Гномик Язичок обожнює скакати на конячці. Він бере в руки поводи і вміло управляє своїм скакуном. (Вправа «Конячка»: дзвінко поцокати язичком.) Спочатку коник скаче повільно, потім все швидше і швидше.

Артикуляційна вправа "Коник"

Куди ж прямує наш сміливий наїзник? В ліс. Скільки тут грибів! Ось під ялинкою сховався міцний боровичок. (Вправа «Грибочок»: широкий язик присмоктується своєю поверхнею до неба. Верхня частина язика – капелюшок гриба, під'язикова вуздечка – ніжка. Розтягнути її якомога більше, широко відкривши при цьому рот. Слідкуйте, щоб дитина не просто підняла язичок вгору, а саме присмоктала його до неба! Утримувати в такому положенні не менше 5 секунд.) Гномик зрізав грибок (опустити язик на дно ротової порожнини) і тут же побачив рожеві вовнянки (знову зробити «Грибочок», утримуючи язик в цьому положенні вже не менше 8 секунд).
Артикуляційна вправа "Грибочок"

На галявині біля молоденькою осинки росли два яскраво-червоних мухомори. Їх капелюшки були такими великими! Мухомори розгойдувалися на своїх тоненьких ніжках, і, здавалося, ось-ось повинні впасти. (Дитина і дорослий роблять «Грибок» і утримують язик якомога довше. Йде наче змагання: чий грибок довше простоїть.)

Мухомори гномик брати не став: адже вони отруйні! Зате він назбирав повний кошик інших грибів: білих, підберезників, красноголовців, рижиків (ще кілька разів виконати вправу «Грибок»).»

Треба сказати, що вправа «Грибочок» досить складна, і не кожен малюк зможе виконати її з першого разу. Напевно, форма «капелюшка» буде не круглою, язик присмокчеться до неба не всією поверхнею, а лише кінчиком. Доведеться повернутися до вправи «Конячка» і попросити дитину не «відщіпати» язика під час «цокання», а як можна довше затримати (застрягти) на небі. Повинно вийти! З кожним разом час «застрягання» продовжується.

Найбільше малюкам подобається вправа «Фокус». Це дуже ефективна вправа. Вона застосовується логопедами при постановці шиплячих з давніх пір. Широкий (у формі «горнятка») язичок висунути з рота, фронтальний його край підняти до носа, але ні в якому разі не притискати до верхньої губи! Між язиком і верхньою губою залишається щілина. Губи розтягнуті в посмішці, бічні краї язика стикаються з куточками рота. Поки дитина буде вибудовувати цю складну конструкцію, ви кладете їй на кінчик носа шматочок ватки. А тепер дитина повинна подути на ватку, не втрачаючи форми язика. Ватка летить вгору. Якщо цього не відбувається, значить, струмінь повітря пішов не в тому напрямку, наприклад, в кути рота, або в щоки. А може бути, дитина не втримала язика, і той «відповз» в рот.... Потрібно знову надати язику правильної форми. Можливо, на це піде не одне заняття. Терпіння і ще раз терпіння. Повітряний струмінь дуже важливий при постановці шиплячих. Але не менш важливий шлях його проходження. У нормі на звуки Ш, Ж, повітря йде строго посередині язика. Слід також звернути увагу і на нижню губу. Вона іноді заважає: підвертається за нижні зуби, надто напружується, «підсаджує» язик. Від подібних «ведмежих послуг» доведеться відмовитися.

Артикуляційна вправа "Фокус"

Ще одна вправа для освоєння шиплячих: «Базіка-болботун» («Індик»): широкий язик викидається з рота і б'є по верхній губі, видаючи характерні звуки.
Артикуляційна вправа "Індик"

б) Вправи для губ

Губи відіграють важливу роль при проголошенні шиплячих. Вони повинні витягуватися вперед «хоботком». Але подібну форму губ вдається надати не відразу. Доведеться знову вдатися до артикуляційним вправ («Трубочка», «Хоботок», «Лійка»).
Положення губ "трубочкою" при вимові шиплячих звуків [Ж], [Ш]

Всі ці вправи, а також історії про Язичок слід шукати в розділах «Класична артикуляційна гімнастика» і «Казкові історії з життя Язичка».

4. Як виправити бічну вимову шиплячих

Найбільш складний для виправлення випадок, - це бічний сигматизм шиплячих. При ньому один з бічних країв язика весь час опускається і не бажає утримуватися у верхньому положенні. Звуки набувають хлюпаючого звучання, щока при цьому вібрує. Це може бути наслідком гіпотонусу м'язів язика.

У цьому випадку доведеться вдатися до масажу і постановці звуків за допомогою спеціальних зондів. Ці зонди є у логопедів, а ось вдома вони навряд чи знайдуться. Зате чайні ложечки є у всіх. Вони-то і допоможуть вирівняти язик під час вимовляння звуків [Ш], [Ж]. При виконанні вправ «Горнятко», «Фокус» дорослий допомагає дитині сформувати потрібну форму язика з допомогою черешка ложечки, піднімаючи язик знизу вгору.

5. Постановка звуків [Ш], [Ж]

Після того, як перераховані вище вправи будуть виконуватися дитиною легко і невимушено, варто зайнятися і постановкою самих шиплячих. Без гри тут навряд чи обійтися.

Шипіння, це привілей змії. Тому варто зобразити її, використовуючи... руку. Вона якраз і буде змією: кисть – голова, все інше – гнучке тіло. Ось «змія» повзе по столу. Потім піднімає голову, робить стійку (опора на лікоть), витягає голову вперед, і, розкриваючи пащу, сичить: «Ш-ш-ш...». При цьому варто звернути увагу дитини на те, що язик – «горнятко» піднятий вгору, а губи витягуються вперед трубочкою. Якщо з цим проблема, великим і вказівним пальцями злегка натисніть на щоки в районі кутів рота, надаючи губам форму «трубочки». Нехай дитина ще раз зобразить змію і пошипить.

Невже знову невдача? Не впадайте у відчай. На допомогу прийде знову держак чайної ложечки. Якщо дитина чисто вимовляє звук [З], нехай промовить його, а ви в цей час підводите держак ложечки під язик, піднімаєте його вгору до неба і трохи відсуваєте назад. Будьте обережні, не натискайте сильно на язик. Вийшло? Порадійте разом з дитиною чистому звучанню [Ш______ ]. Разом з дитиною згадайте, де ще можна почути цей звук?

- шипіння повітря, що виходить з шини, яку здувають;

- ліс шумить від вітру;

- шкребеться миша під підлогою;

- шипіння розсердженої кішки;

- шурхіт осіннього листя під ногами і т. д.

Все це дитина повинна зобразити за допомогою голосу і звуку [Ш].

Аналогічно йде робота і над [Ж]. Тільки ставимо його вже від звуку. Все дуже просто. Правда? Саме час зобразити доброго жука і пожужжати: «Ж-Ж-Ж-...». Крім жука цей звук видають:

- джмелі,

- працюючі електромотори.

6. Автоматизація шиплячих звуків у мовленні дитини

Закріплення звуків йде спочатку в ізольованій вимові, потім – на матеріалі складів, потім слів, чистомовок, потішок, скоромовок, текстів.

Закріплення шиплячих звуків на матеріалі складів і слів

ША: шапка, шарудить, шакал, шайба, шарф, шахта, шахтар, шашка, шашки, шахи.

ШО: шов, йшов, шовк, шомпол, шок, шоколад, шовковий.

ШУ: шуба, шубка, шум, шустрий, шукати.

ШИ: шина, шипи, шити, шипшина, широчінь, широко.

ШЕ: шерсть, шепіт, шепотіти, шелестить, шеренга т. д.

ШІшість, 



ЖА: жар, жало, жаба, жаровня, жабо, жасмин, жакет, жарко, жалюзі

ЖО: жовтий, жолуді, жовтіти, жовток, 

ЖУ: жук, жуйка, журавель, жупан, журнал

ЖИ: жир, живіт, жила, жити, Житомир, жимолость, жирафа, жито

ЖІ: жінка,

ЖЕ: желе, жезл, жердинка, жебрак, тощо.


Не зайвим буде згадати, що звуки [Ш], [Ж] з'являються в «ласкавих» словах. Нехай дитина не тільки потренується у вимові шиплячих, але і в утворенні слів. Запропонуйте їй для початку утворити зменшувально-пестливі форми імен: Настя - НастюШа; Ілля – Іллюша, Оля – ОлюШка і т. д.

(зі звуком [Ж]): пиріг – пиріЖок (борг, берег, стіг, нога, поріг і т. д.)

Тут же можна згадати тварин та їх дитинчат:

ведмідь – ведмеЖа

морЖ – морЖеня

восьминіг -восьминіЖок

Дитина дуже швидко втягнеться в подібну словотворчість, а вам доведеться придумувати нові ігри і підбирати для неї більш складний мовний матеріал на звуки [Ш], [Ж].

Не можна обійти увагою і прислівники: близько – блиЖче, дорого – дороЖче (низько, пізно, погано, рідко, твердо, туго, вузько, глибоко і т. д.)

І, звичайно ж, неоціненну допомогу в справі автоматизації шиплячих звуків нададуть так звані предметні картинки, в назві яких зустрічаються шиплячі. 

(У статті наведено казкові історії і артикуляційні казки автора книг «Растим говорунов», «Логопедическая азбука для говорунов и грамотеев» М. изд. «Дрофа» 2007 р.)
Категорія: Логопед | Додав: Vik (27.04.2017)
Переглядів: 424 | Теги: дефекти мови, звуки, логопедичні вправи, дефекти вимови, постановка вимови, логопед, постановка, вправи, вимова | Рейтинг: 0.0/0

Схожі статті:
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Форма входу

Пошук

Меню сайту

Випадкова цитата

Нащо бути душею товариства, якщо душі в ньому зовсім нема.
Володимир Висоцький

Наше опитування

Ви віддаєте перевагу - жити в селі чи в місті?
Всього відповідей: 207

Друзі сайту

Молитва - могутній засіб спасіння! Благотворительная организация «СИЯНИЕ НАДЕЖДЫ» Вивчення іспанської мови онлайн - українською Сайт про Мексику
Travel Ukraine

Наша кнопка

Небо - український християнський сайт

Статистика