Літочислення від створення світу та початок Богослужбового року (православний календар)
14 вересня за новим стилем Православна Церква відзначає новоліття, або початок нового богослужбового року. Згідно з прийнятим у Візантії і допетровської Русі літочисленням, у цьому 2017 році починається 7525 рік від створення світу. Як виникло і потрапило на Русь це літочислення? Як розрахували дату створення світу? Як святкували вересневий новий рік в старовину?
19 грудня 1699 року цар Петро I підписав указ "Про писання надалі генваря з 1 числа 1700 року у всіх паперах літа від Різдва Христового, а не від створення світу". Так Росія перейшла на прийняте в Європі числення років, хоча до 1918 року між російським юліанським і європейським григоріанським календарем залишалася постійно зростаюча різниця, яка зараз становить 13 днів, тому і зараз у січні ми, крім офіційного, святкуємо і "старий новий рік". Але наші предки, що жили до Петра І, святкували новий рік 1-го вересня (за новим стилем — 14-го), причому початок літочислення припадав на 5509 рік до нашої ери. Цей календар, разом із старим стилем, до сих пір Православна Церква визнає — саме у вересні починається річний цикл богослужінь.
Як виникло і потрапило на Русь літочислення від створення світу?
Літочислення від створення світу прийшло на Русь з Візантії разом з православ'ям. Причому як на Русі, так і у Візантії початком року в різний час вважалися 1 березня та 1 вересня, через що сучасні історики часто стикаються з плутаниною в літописних датах.
Як розрахували дату створення світу?Рік створення світу, 5509 до нашої ери, вирахували константинопольські тлумачі Священного Писання в 353 році за наказом імператора Констанція. Поряд з цією ерою існували й інші — римські, олександрійські, єврейські і багато інших, в яких дата створення світу відрізнялася від константинопольської на сотні, а то й тисячі років. Справа в тому, що Біблія не містить точних датувань, і розрахувати час життя Адама можна або за генеалогії, або за пророцтвами. Але в генеалогії слово "син" може означати і далекого нащадка, а пророцтва можуть тлумачитися різними способами. До того ж, у ті часи і не такі віддалені події датувалися неоднозначно. Приміром, загальноприйняту зараз дату Різдва Христового розрахував чернець Діонісій тільки в 525 році.
Візантійці відносили на VI тисячоліття до нашої ери початок історії людства, що не так вже й сильно розходиться з сучасними уявленнями. Археологи датують найбільш ранні розкопки перших цивілізацій, перші міста, про які можна сказати, що вони були побудовані людьми в сучасному розумінні цього слова, VII-IX тисячоліттями до н. е. Так що якщо візантійці і помилялися з віком людської цивілізації, то в межах допустимої для їх часу похибки, а зовсім не на порядки.
Втім, як в середньовічній Візантії, так і на Русі, в повсякденному житті літочислення від сотворіння світу практично не використовувалося. Візантійці, а за ними й русичі, лічили роки від початку правління чергового імператора або князя, або за індиктами — 15-річними періодами, які починалися також 1 вересня.
Так, наступаючий рік вони б назвали 3-м роком правління Л.Кучми, або 1-м індиктом (початок циклу індиктів — це кратні п'ятнадцяти років від створення світу). Рік від створення світу додавався до цього датування тільки в літописах або офіційних документах, і то аж ніяк не завжди — в повсякденному житті номер року в 15-літньому циклі зазвичай не вимагав уточнення, так само, як ми часто говоримо "10-й рік", не уточнюючи, що він 2010-й.
Чому ж першим днем року в лічбі як від створення світу, так і за індиктами, було прийнято 1 вересня? За однією з основних версій, цю дату ввів перший християнський імператор, святий рівноапостольний Костянтин Великий у 312 році, на противагу літочисленню язичницького Риму, в якому новий рік святкували 1 березня (в пам'ять про заснування Риму Ромулом і Ремом). За указом Костянтина 1 вересня, із закінченням основних польових робіт, проводилася оцінка маєтків, визначалися розміри податків. Саме тоді було введено цикл п'ятнадцатиліток-індиктів, який спершу носив прикладний економічний характер.
Втім, традиція святкувати новий рік 1 березня також зберігалася у Візантії до Х, а на Русі — навіть до XV століття.
У день вересневого новоліття Церква згадує наступний євангельський епізод. Христос, повернувшись у Назарет з пустелі, де Його спокушав диявол, прочитав перед присутніми в синагозі пророцтво з книги Ісаї:
"Дух Господній на Мені; бо Він помазав Мене благовіствувати вбогим і послав Мене зціляти розбитих серцем, проповідувати полоненим визволення, сліпим прозріння, відпустити змучених на свободу, проповідувати літо Господнє сприятливе".
Це був початок проповіді Христа перед народом, тому й проводиться аналогія між "літом (роком) Господнім сприятливим" і настанням чергового нового року.
Як святкували вересневий новий рік в старовину?У Візантії і допетровській Русі існував особливий церковний чин початку року. У містах відбувався урочистий хресний хід на центральну площу. Очолював ходу єпископ. Він освячував воду, вітав і благословляв народ. У Москві XV-XVII століття на це свято збиралося на Іванівській площі до 30 тисяч осіб, до яких виходили з привітаннями цар і патріарх. У 1598 році в день новоліття вінчався на царство Борис Годунов.
Після закінчення святкової служби на Русі було прийнято присвячувати данину початку "літа сприятливого" справам милосердя. Біднякам і вбогим щедро подавали милостиню, віддавали старий одяг і взуття. Бояри і багаті купці влаштовували ситні обіди для малозабезпечених, наділяли народ гостинцями та подарунками, відвідував в'язнів у темницях.
| 
