Чого не вимагає прощення
Нам суворо наказано прощати. «Бо якщо ви будете прощати людям гріхи їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний, а якщо не будете прощати людям гріхи їхні, то й Отець ваш не простить вам провин ваших» (Мф. 6: 14-15). Це не просто благі побажання: «добре б, ви прощали». Це безумовна вимога (попередження): ви повинні прощати, інакше ви загинете. Людям буває важко пробачити через те, що у них склалися помилкові уявлення про прощення. Давайте згадаємо, чим прощення не є.  По-перше, пробачити - не означає проігнорувати образу або злочин. Іноді людям здається, що пробачити - значить визнати, що нічого страшного не сталося, «дурниця все, не варто так переживати». Але люди ніяк не можуть визнати «нісенітницею» те зло, яке зазнали вони або їхні близькі. Прощення цього і не вимагає - воно вимагає зворотного. Так, проти вас згрішили. Так, вам заподіяли глибокий біль. Так, з вами обійшлися погано і несправедливо. Саме це і створює ситуацію, в якій ви покликані прощати. По-друге, пробачити - не означає визнати, що зло не заслуговує покарання. Коли ми бачимо злодіяння, наше серце волає, що зло вимагає кари, і це глибока моральна інтуїція, яка нагадує нам про те, що Бог полюбив справедливість і зненавидів беззаконня. Що ж, жоден нерозкаяний гріх в цьому всесвіті не уникне покарання. Це виключено. Як кажуть величні і лякаючі рядки Одкровення, «І побачив я мертвих, малих і великих, що стояли перед Богом, і розгорнулися книги, і розгорнулась інша книга, то книга життя; І суджено мертвих, як написано в книгах, за вчинками їхніми. Тоді віддало море мертвих, що в ньому, і смерть і пекло віддали мертвих, які були в них; і суджено їх згідно з їхніми вчинками» (Одкровення, 20:12,13). Можна піти від людського правосуддя, можна поїхати в Південну Америку (як, наприклад, це зробили деякі нацистські злочинці), можна мирно померти в глибокій старості - але це не допоможе уникнути Суду. Від нього не можна сховатися навіть на дні морському - навіть Маріанська западина в день суду віддасть своїх мерців. У всесвіті немає місця, звідки немає видачі на суд Божий. Лиходії обов'язково зіткнуться зі своїми злодіяннями. Все пожнуть те, що посіяли. Своїми справами злочинці приготовали собі долю безконечно більш сумну, ніж можна подумати. Апостол не говорить: «Не мстіться самі, тому що лиходії не заслуговують покарання». Він каже: «Не мстіться самі, улюблені, але дайте місце гніву [Божому]. Бо написано: Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь» (Рим. 12:19). Чи є це відплата чисто загробною, що належать до кінця часів, есхатологічною, як кажуть богослови? Не зовсім. Лиходій може бути покараний і в цьому житті. По-третє, пробачити - не означає відчувати теплі почуття до кривдника. Якщо нас поранили, ми можемо відчувати біль, і це природно. Пробачити - означає, безумовно відмовитися від помсти. Наприклад, святий апостол Павло говорить: «Олександр мідник накоїв був лиха чимало мені. Нехай Господь йому віддасть за його вчинками!» (2 Тим. 4:14). Мабуть, святий апостол не відчуває особливо теплих почуттів до мідники - але він навідріз відмовляється мстити йому, чекаючи суду від Бога. По-четверте, пробачити - значить не обов'язково «відновити відносини». В ідеалі це так, але не завжди. Якщо ви стали жертвою шахраїв, ви повинні пробачити їх, але не зобов'язані далі мати з ними справу. Прощення позбавляє кривдників влади над нами; воно дає нам можливість рухатися далі, не витрачаючи своє життя на безсилля гнів. Бог Сам розбереться з поганими людьми. А ми повинні зайнятися тим, що нам доручено. Сергій Худієв
| 
