СПРАВЕДЛИВІСТЬ
Марія Семенівна Штуцер, старший спеціаліст енергопостачальної організації міста N, виявила, що храм святого архистратига Божого Михаїла споживає енергії більше 800 кВт на місяць, а отже, за законом і оплата повинна бути в три рази вищою. І Марія Семенівна повідомила про це настоятеля, отця Стефана, відповідним листом.
Той наступного дня з'явився в офіс енергопостачальної компанії засмучений і заходився пояснювати, що храм у них небагатий, церква – організація некомерційна, неприбуткова, за таїнства гроші з парафіян не беруть, за треби – хто скільки дасть, а продаж свічок і різного церковного товару ніяк не може покрити витрати, які виникнуть, якщо плату за світло піднімуть втричі.
Марія Семенівна, терпляче вислухавши священика, доброзичливо і ввічливо відповідала, що закон однаковий для всіх і вона, при всій повазі, нічого вдіяти не може, так що платити, мабуть, все ж доведеться, а інакше як же буде поповнюватися бюджет, якщо всі стануть шукати відмовки і якісь обхідні шляхи. Отець Стефан засмучено, але згідно кивав головою. Він і не знав, як ще й до кого йому підступитися, щоб вирішити цю проблему.
Нарешті, як водиться, Марія Семенівна порадила йому звернутися до вищого начальства, яке тільки одне і може якось розрулити ситуацію.
Звичайно, Марія Семенівна лукавила, адже коли кілька тижнів тому її добра знайома приватно повідомила, що їй треба допомогти «грамотно» полегшити непосильний податковий тягар, Марія Семенівна активно і навіть з професійним азартом підключилася до пошуку можливих шляхів, і ці шляхи були благополучно знайдені, чим і була закріплена давня дружба. Але ж то подруга...
Словом, Марія Семенівна відправила отця Стефана до вищого начальства і, задоволена своєю терплячістю і доброзичливістю, скоро забула про цей випадок.
Минуло кілька місяців, і ось звідки не чекали звалилося на голову Марії Семенівни нещастя. Квартира, яку вона з таким трудом і влізши в борги придбала в нещодавно побудованому котеджі... Словом, цей котедж, виявилося, був побудований незаконно в незаконному місці і тепер мав бути знесений, причому за рахунок самих власників. У Марії Семенівни, коли вона дізналася про це і переконалась, що це не сон, а страшна дійсність, ледь не стався удар. Вона негайно підключила всі свої зв'язки, але вони виявилися не надто тісними і дружніми, також і не дуже впливовими, так що крім щирого співчуття і безлічі всіляких порад вона нічого не отримала. Довелося подавати в суд на організацію, яка продала квартиру, але виявилося, що та давно збанкрутувала і зникла як дим, так що абсолютно незрозуміло було, що робити далі. І ось за підказкою все тієї ж подруги Марія Семенівна вирішила відправитися з покаянням за порадою до відомого в окрузі старця – духівника Свято-Вознесенського монастиря отця Іакинфа.
Марія Семенівна була людиною хрещеною, православною, як вона сама вважала, і доброю. Іноді вона заходила в храм поставити свічечки за рідних – живих і покійних, щорічно набирала водохресну воду, бувала кілька разів на великодній службі і навіть одного разу сповідалась і причастилася. Словом, згадавши все, що слід було згадати з цього приводу, і озброївшись необхідною інформацією, Марія Семенівна вирушила в покаянне паломництво. Вона розуміла, що щось потрібно принести Богу, якусь жертву за всі свої колишні гріхи, про які вона намагалася не згадувати, але які самі про себе нагадували час від часу, так що вона, загалом, уявляла, що саме їй потрібно каятися і за що їй «все це».
Приїхала вона в обід, розташувалася в монастирському готелі і в чотири години пополудні пройшла на вечірню службу в головний соборний храм. Їй пояснили, біля якого саме аналоя буде сповідати отець Іакинф, і вона відразу підійшла і зайняла чергу, тому що народ вже тіснився, чекаючи виходу старця на сповідь. Незабаром за Марією Семенівною виросла ціла юрба. Всі чекали старця. І він вийшов незабаром після початку служби. Поклав на аналой Євангеліє і хрест, влаштувався поруч на лавочці, і стали підходити до нього один за одним люди до сповіді, стаючи на коліна, а старець накривав їх голову єпитрахиллю і сповідав.
Марія Семенівна сильно хвилювалася, намагалася зібратися з думками, але ніяк не могла і хотіла тільки, щоб «вся це мука» скоріше закінчилася. Нарешті підійшла її черга.
Вона вже знала, що насамперед треба каятися у своїх гріхах, а вже потім розповідати про проблеми і біди. Так вона і зробила і почала відразу з головного, що найбільше гнітило її душу: з щирими сльозами каяття повідала про зроблені в молодості аборти, а також про зраду чоловікові, яка відбулася відносно недавно – кілька місяців тому – у результаті раптового, але так само скоротічного «робочого роману». Про все це Марія Семенівна дійсно щиро шкодувала і ніколи більше нічого такого робити не збиралася. Старець уважно вислухав її, важко зітхнув, зачекав, як здалося Марії Семенівні, у важкому роздумі, а потім відповів:
– Я ось навіть не знаю, як з вами вчинити, чесне слово... За законом або за поблажливістю. Гріхи ваші тяжкі, і покарання за них за законом належить суворе... От за дітовбивство, наприклад, я повинен вас на 25 років відлучити від Причастя, за подружню зраду, та ще й з одруженим чоловіком, – теж років на 14... Але і це ще не все... Ви ж і так не причащаєтеся, не сповідаєтеся. А між тим треба вам якось чутливо понести тягар необхідного і справедливого покарання, щоб очистилися гріхи і щоб Бог помилував вас. Давайте домовимось так: ви зобов'язуєтеся щодня вичитувати повністю ранкові та вечірні молитви, а також розділ з Євангелія і кафизму із Псалтиря. Крім того покаянний канон за вбитих немовлят в утробі з щоденними тридцятьма поклонами (отець наш преподобний Феодор Студит вважає це найменшою мірою поклонів). Ну і щотижня неухильно бувати у храмі на службі. Причому з вечора в суботу і в неділю з ранку, але так, щоб всі служби вистоювати від початку і до кінця. І було б дуже добре, якби ви стояли не інакше як в притворі і у кожного, хто заходить, просили вибачення і молитов. Прямо ось так і говорили б з поклоном: «Вибачте мені, і моліться за грішну Марію». Ну і м'ясо добре б вам більше не їсти, в спокуту колишніх гріхів, а крім обов'язкового посту в середу і п'ятницю постити б ще і в понеділок. Ну і через три роки я чекаю вас знову на сповідь. Якщо Богу буде завгодно і будемо ми з вами живі, можна буде подумати і про полегшення покути... Ну, з Богом, рідненька!
І отець Іакинф трохи підвівся з лавочки, благословляючи Марію і даючи зрозуміти, що розмову закінчено.
І тут вона раптом з жахом усвідомила, що не зможе, просто не зможе! – при всьому бажанні виконати те, що повелів їй старець, і їй стало страшно. Вона заплакала так гірко і безвихідно, як не ридала ще ніколи в житті. І цей безперервний плач тривав кілька хвилин.
І тут несподівано батько Іакинф обійняв її по-батьківськи тепло, сердечно і промовив у саме вухо:
– Що, важко тобі, мила?.. Важко, я знаю. І за законом ти не зможеш понести покарання. Не зможеш, я це розумію. Але і ти тоді не за законом з людьми роби, а по совісті, по любові, за поблажливістю... ось тоді і на тобі виповниться закон Христовий. Іди, причащайся і більше не гріши. Намагайся жити по-християнськи, виправляйся потихеньку, кайся у своїх гріхах і пам'ятай, що і до тебе Господь не за законом поставився, а по любові. Будь милосердною...
Марія Семенівна відразу зрозуміла, про що говорив старець.
Вона причастилася і, заспокоєна, просвітлена і тиха, поїхала додому. І буквально в той же день, коли вона повернулася, їй прийшло повідомлення, що питання про знесення котеджу абсолютно несподівано залагоджено на рівні міської адміністрації. Хтось там, як виявилося, в сусідньому під'їзді жив із сильних світу цього.
А Марія Семенівна в найближчу суботу пішла в храм архістратига Божого Михаїла, зустрілася з отцем Стефаном, ще раз докладно розпитала про всіх обставини справи, і протягом тижня їй з Божою допомогою, поклопотавши трохи, вдалося вирішити питання з оплатою електроенергії в храмі позитивно. І – що важливо – цілком законно.
Священик Димитрій Шишкін
|
