"Мамо, Ви ж померли..." - Православні історії - Чудо по молитві - Каталог статей - Небо
Небо - український християнський сайт про цікаве, сайт для батьків - Каталог статей

        

Небо  християнський український сайт для батьків і дітей

П`ятниця, 09.12.2016, 18:28

Мобільна версія сайту Небо

Вітаю Вас Гість | RSS | Головна | Каталог статей | Реєстрація | Вхід

 
 

Головна » Статті » Чудо по молитві » Православні історії

"Мамо, Ви ж померли..."

"Мамо, Ви ж померли..."

Весільна сукня
Мій батько, доктор медичних наук С. В. В., розповідав нам, своїм дітям, наступний цікавий випадок зі свого життя.

- Я вчився в університеті стипендіатом. У мами було вісімнадцять дітей. Батько був "не від світу цього" - ми жили бідно. Після закінчення університету мене загнали, як то кажуть, у ведмежий кут - відпрацьовувати стипендію в місцевості, де лютував висипний тиф.

У цей час смертельно захворіла моя мати. Я отримав про це телеграму, але мене додому не пустили.

Біля ліжка вмираючої матері майже весь час сиділа моя старша сестра Таня, яка була вже нареченою.

Мати звернулася до дочки з таким проханням:

- Тетянко, поховай мене, рідна, в моєму вінчальному платті. Воно освячене. У ньому я в церкві вінчалася, в ньому ж і в труну хочу лягти.

Дочка заридала:

- Матусю, не помирайте, я наречена, а у мене стільки молодших братів і сестер.

- Така воля Божа, не горюй, Господь допоможе, виконай ж моє прохання про плаття.

- О, не сумнівайтеся, все виконаю, як Ви сказали.

Через кілька днів мама померла. Мені знову прислали телеграму, але через посилення епідемії висипного тифу мене знову не відпустили додому.

Я потрапив додому тільки через два місяці. Іду по нашому садку. Літо, сонце світить, друга година дня. Іду і думаю: як же Таня справляється з господарством, чи слухаються її молодші? Як батько? Важко йому тепер: здоров'ям він слабкий і грошей у нас мало. А про маму в ці хвилини я якось і не думав.

Раптом бачу: прямо до мене по доріжці йде моя мама. Що це - галюцинація, ілюзія? Я ляснув себе по лобі. Ні, жива і наближається до мене. Залишився один крок - я зупинився в подиві, а мама заговорила:

- Сергійку...

- Мамо, Ви ж померли...

- Це нічого не означає, Сергійку, я тепер більше жива, ніж тоді, коли була з вами. Я не просто до тебе з'явилася - Господь дозволив мені це. Мені дуже шкода Таню. Не виконала вона мого останнього бажання, хоча й обіцяла виконати: не поховала мене в моєму вінчальному платті. Шкода їй його стало. Скажи їй, Сергійку, щоб сьогодні ж плаття було віддано жебракові. Не думай, що я потребую це плаття. Там одягають кожного по-різному, в залежності від нашої віри і чеснот.

- Мамо, яку сукню, не розумію? Ви померли, а я живою бачу Вас. Я, напевно, з глузду з'їхав.

- Не турбуйся, Сергійку, не хвилюйся, адже я жива, померло тільки тіло моє, та й то тимчасово, до загального воскресіння. А щодо сукні тобі сама Таня розповість, тільки ти передай їй нашу розмову. Скажи їй, що я прощаю її, тільки плаття нехай сьогодні ж буде віддано жебракові.

Ласкаво глянувши на мене, мати перехрестила мене великим хрестом і ще сказала:

- Ось змужнієш Сергію, одружишся, діти будуть, виховуй їх в вірі християнській, в любові до Церкви християнської. Кому Церква не мати, тому Бог не Отець.

Ще раз перехрестила мене і стала невидимою.

Я, схвильований, увійшов в квартиру і поспішив до Тані.

- Таню, сестричко моя, я зараз бачив маму, живу маму, говорив з нею.

- Як живу? Як говорив? Напевно, ти уві сні бачив матусю? Не хвилюйся, і я її два рази уві сні бачила.

- Та ні, Таню, не уві сні, а наяву. Ось зараз, тут, в нашому саду на доріжці, і зустрів її. І ось що мене здивувало: вона сказала, що ти не виконала її бажання - не поклала її в труну у вінчальному платті, а одягла інше. Невже це було так, Тетянко?

Таня зблідла і заплакала:

- Так, Сергію, пошкодувала я класти в труну це плаття. Воно шовкове, я - наречена, а ми - ти сам знаєш, які бідні. Ось я і одягла маму в її нову сатинову сукню. І ніхто, крім мене, не знав, що мама веліла мені одягнути її у вінчальний наряд. О, як вражає мене те, що вона сама з того світу з'явилася тобі і сказала про це.

- І не тільки про це, Тетянко, але веліла передати тобі, що турбується про душу твою, що ти недобре зробила: давши обіцянку вмираючої матері виконати її останнє прохання, пошкодувала плаття.

Таня гірко заплакала:

- Винна я, Сергійку, винна.

- Не плач. Матуся ще веліла сказати тобі, що прощає тебе. Але щоб її вінчальне плаття сьогодні ж було віддано жебраку.

Вона, мабуть, дещо заспокоїлася, дізнавшись, що мати її пробачила, і з запалом сказала:

- Та як же, Сергійку, віддамо ми плаття жебракові? Жоден жебрак до нас не заходить, всі навколо знають, як ми зараз бідні. Батько хворіє. Ми в боргах, я ледь справляюся з господарством і з сиротами.

- Ні, Таню, якщо мама розпорядилася сьогодні ж віддати її наряд жебракові, значить, прийде до нас якийсь бідняк. Виймай зі скрині мамине вінчальне плаття.

Таня вийняла плаття і поклала на стіл.

Не минуло й двох годин, як хтось постукав у хвіртку садка. Увійшов дідок і зі сльозами на очах сказав:

- Зробіть внесок, заради Христа, на бідну наречену що-небудь з одягу. Нема у що її одягнути, щоб вінчати. Правнучка вона моя.

Зараз же жебракові було віддано вінчальне плаття нашої мами.

Із книги "Просите, и дано будет вам. Непридуманные рассказы о чудесной помощи Божией"
Категорія: Православні історії | Додав: Vik (04.04.2016)
Переглядів: 213 | Теги: явлення покійних, мама, видіння, православні історії, заповіт, явлення померлих, смерть, покійні | Рейтинг: 0.0/0

Схожі статті:
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Форма входу

Пошук

Меню сайту

Випадкова цитата

Нащо бути душею товариства, якщо душі в ньому зовсім нема.
Володимир Висоцький

Наше опитування

Ваші пріоритети
Всього відповідей: 200

Друзі сайту

Молитва - могутній засіб спасіння! Благотворительная организация «СИЯНИЕ НАДЕЖДЫ» Вивчення іспанської мови онлайн - українською Сайт про Мексику
Travel Ukraine

Наша кнопка

Небо - український християнський сайт

Статистика